«Служба у Збройних силах дала мені багато чого корисного», - строковик з Шацька Едуард Ключук
-
-
>
-
>
-
>
2991
Строкова служба – це почесний обов’язок кожного свідомого громадянина України. І хоч тепер молодь не дуже хоче йти служити у Збройні сили, проте є хлопці, котрі розуміють важливість такої місії не тільки для держави, а, й у першу чергу, для себе.
Серед юнаків Шацького району, котрі не ухилилися від виконання свого обов’язку, є житель Шацька Едуард Ключук.
Хлопець після завершення навчання у Шацькому лісовому коледжі у 20-річному віці був призваний на строкову військову службу. Вирішив не ухилятися від служби в армії, адже розумів, що це – його обов’язок як громадянина, а навики, здобуті там, можуть знадобитися і в майбутньому.
Навчальний період відбував у танковому полку в Старичах, потім – тримісячне відрядження в інженерні війська у Білу Церкву Київської області. Там разом із іншими солдатами переважно доводилось заступати у варту, отримав навики поводження з різноманітною зброєю, зокрема, автоматом Калашникова, ПКМ (кулемет Калашникова модернізований). Та найцікавіше в армії, зізнається, було вчитися їздити на танку.
Армійський режим з підйомами о шостій ранку та відбоями о 22 годині, нічними навчальними тривогами, фізичними заняттями на спортивних майданчиках та стройовою підготовкою на плацу дисциплінує, виробляє у юнаків певні навички, котрі зможуть бути корисними у дорослому житті, - переконаний Едуард.
«Служба не така страшна і важка, як декому здається. Наприклад, харчування у нашій частині було навіть кращим, ніж удома. На сніданок, окрім пюре чи круп, макаронів, давали рибу, сардельки, м’ясо, також солодощі (соки, вафлі, печиво). Обід був комплексний: перша, друга страва, а також фрукти (банани, яблука). Повністю забезпечували формою. Не сказав би, що служба була важкою. Хоча корисною – однозначно так,» - розповідає вчорашній солдат.
За півтора роки армії багато чого запам’яталося, знайшов нових друзів, адже разом з ним служили чимало хлопців з Волині. Задоволений, що вдалося опанувати навики поводження з багатьма видами зброї, зокрема, збирати, розбирати, догляд за нею, чистити, навчився кидати гранату. Отримав також навики артилериста-навідника.
Тепер, коли хлопець демобілізувався зі строкової служби, планує трохи відпочити та шукати якось роботу. Хоч своє майбутнє і не планує пов’язувати з військовою службою ( як зазначають у військкоматі, для юнаків після служби є чимало вакансій у Збройних силах), проте переконаний, що справжній чоловік має навчитись тримати зброю в руках, а навики та досвід, здобуті в армії, будуть корисними і майбутньому.
Коментарі