Вчитель – це ...бажання звільнитися від стереотипних дрес-кодів і прийти до школи в потертих джинсах. БЛОГ

06 Жовтня 2018, 13:00
3011

Якось знічев’я пригадалася жуйка під назвою «Love is…» («Любов – це…»), де в кожному фантику були картинки й різноманітні вияви і прояви любові. Цей принцип розкриття змісту певних речей можна застосувати й до різних професій.

Бути вчителем – це:

► розуміти, що ти не ідеальна людина, але вимоги до тебе такі великі, увага прикута така, що відповідальність набагато більша, ніж у решти таких самих неідеальних людей;

► коли розумієш, як то – кожна твоя дія, рух, манера можуть бути і прИкладом, і одночасно антипрИкладом для наслідування;

► коли ти змалку любив гратися в школу;

► коли постійно хочеш передати комусь те, що знаєш сам;

► коли вчиш і одночасно вчать тебе;

► коли твої нерви настільки загартовані, що навіть коли їх натягають, як тятиву лука, ти спокійно, іноді з посмішкою послаблюєш тятиву і впевнено опускаєш руку того, хто її натягнув;

► коли не чекаєш особливих подяк за свою роботу;

► коли твоя відпустка за тривалістю майже така ж, як і дитячі канікули;

► коли ти поринаєш у щоразу більш загадковий світ дитячої душі і свій власний водночас;

► коли твоїй допитливості й захопленню певною проблемою немає меж;

► коли часом дивишся на світ очима дитини або з подивом помічаєш, які психологічно дорослі твої учні;

► коли кожен день сповнений нових вражень і відкриттів;

► коли в тебе неповний робочий день, зайнятий після закінчення уроків робочими справами;

► коли ти на власному прикладі вчиш дітей, що інколи мусово щось робити і при цьому віднаходити наснагу в абсолютно несподіваних речах;

► коли плануєш провести навчальне заняття по-одному, але проводиш зовсім по-іншому;

► коли ти, наче резонатор, відчуваєш настрій аудиторії;

► коли зобов’язаний щодня розширювати кругозір, бо тебе можуть спитати про що завгодно (від «Що таке рахат-лукум?» до «А яку сучасну музику Ви слухаєте?»);

► коли ти визнаєш, що не можеш дати відповідь на будь-яке запитання, бо не можеш знати абсолютно все, але ніколи не припиняєш вчитися, і цим заслуговуєш ще більшу повагу своїх учнів, бо в такий спосіб ти наближений до них;

► коли не втомлюєшся дивуватися й дивувати;

► коли ти краще за інших знаєш діапазон емоцій і почуттів дітей;

► коли ти безпосередньо причетний до того процесу, коли в тебе на очах формується в майбутньому вже доросла людина;

► коли часом твоя міміка й жести красномовніші за слова;

► коли кожного дня бачиш, як учні поводяться в такий спосіб, як їх навчили в сім’ї;

► коли ти знаєш, що межа терпінню й доброті існує, як у всіх людей, але в тебе вона має значно більшу амплітуду;

► коли ти, як ніхто інший, знаєш, що не існує універсальної методики вирішення проблем  в освітньому просторі;

► коли розумієш, що між теорією та практикою бувають не те що прірви, а безодні, і ніколи не знаєш і не передбачиш наперед, який метод буде дієвим у певній ситуації;

► коли можна бути творчим у певних межах, бо, на жаль, ти не зовсім вільний художник;

► коли бракує часу і буває дуже важко морально;

► коли часом бракує слів для висловлення обурення через нераціональність прийнятих кимось і вперто насаджуваних рішень щодо організації навчального процесу;

► коли звично робиш кілька справ одночасно і без зайвих зусиль;

► коли попри всі складнощі ти чомусь все-таки відчуваєш задоволення від роботи, хай і не завжди;

► коли вже знаєш, що твоя професія у топ-списку з професійного вигоряння і все-таки хочеш спростувати це твердження;

► коли мимоволі стаєш учасником революцій і контрреволюцій Міністерства освіти і науки разом зі своїми учнями;

► коли не втомлюєшся багато разів пояснювати, на перший погляд, очевидні речі;

► коли можеш бути самокритичним;

► коли чомусь рівень твого професіоналізму часто зумовлений кількістю відкритих уроків і методичних напрацювань;

► коли вмієш сміятись крізь сльози;

► коли потребуєш повного перезавантаження від роботи;

► коли тримаєш у пам’яті низку важливих справ і речей;

► коли часом хочеш почути тишу;

► коли часом так хочеш звільнитися від стереотипних дрес-кодів у вигляді так званих костюмів-двійок, міді- і максі-спідниць, темних брюк і просто прийти на роботу, приміром, у потертих джинсах чи футболці з неймовірним принтом, як і твої учні;

► коли вмієш швидко «перемикати» увагу;

► коли помічаєш багато дрібниць, невидимих для інших;

► коли постійно аналізуєш;

► коли почуття гумору буває рятівним і дуже доречним.

Іванка Волинянка

 

 

 

Коментарі
06 Жовтня 2018, 17:09
Абракадабра красивих слів, думок та ідей
06 Жовтня 2018, 23:55
Вчительське буття
08 Жовтня 2018, 16:16
Супер))
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39