Вчитель – це ...бажання звільнитися від стереотипних дрес-кодів і прийти до школи в потертих джинсах. БЛОГ
Якось знічев’я пригадалася жуйка під назвою «Love is…» («Любов – це…»), де в кожному фантику були картинки й різноманітні вияви і прояви любові. Цей принцип розкриття змісту певних речей можна застосувати й до різних професій.
Бути вчителем – це:
► розуміти, що ти не ідеальна людина, але вимоги до тебе такі великі, увага прикута така, що відповідальність набагато більша, ніж у решти таких самих неідеальних людей;
► коли розумієш, як то – кожна твоя дія, рух, манера можуть бути і прИкладом, і одночасно антипрИкладом для наслідування;
► коли ти змалку любив гратися в школу;
► коли постійно хочеш передати комусь те, що знаєш сам;
► коли вчиш і одночасно вчать тебе;
► коли твої нерви настільки загартовані, що навіть коли їх натягають, як тятиву лука, ти спокійно, іноді з посмішкою послаблюєш тятиву і впевнено опускаєш руку того, хто її натягнув;
► коли не чекаєш особливих подяк за свою роботу;
► коли твоя відпустка за тривалістю майже така ж, як і дитячі канікули;
► коли ти поринаєш у щоразу більш загадковий світ дитячої душі і свій власний водночас;
► коли твоїй допитливості й захопленню певною проблемою немає меж;
► коли часом дивишся на світ очима дитини або з подивом помічаєш, які психологічно дорослі твої учні;
► коли кожен день сповнений нових вражень і відкриттів;
► коли в тебе неповний робочий день, зайнятий після закінчення уроків робочими справами;
► коли ти на власному прикладі вчиш дітей, що інколи мусово щось робити і при цьому віднаходити наснагу в абсолютно несподіваних речах;
► коли плануєш провести навчальне заняття по-одному, але проводиш зовсім по-іншому;
► коли ти, наче резонатор, відчуваєш настрій аудиторії;
► коли зобов’язаний щодня розширювати кругозір, бо тебе можуть спитати про що завгодно (від «Що таке рахат-лукум?» до «А яку сучасну музику Ви слухаєте?»);
► коли ти визнаєш, що не можеш дати відповідь на будь-яке запитання, бо не можеш знати абсолютно все, але ніколи не припиняєш вчитися, і цим заслуговуєш ще більшу повагу своїх учнів, бо в такий спосіб ти наближений до них;
► коли не втомлюєшся дивуватися й дивувати;
► коли ти краще за інших знаєш діапазон емоцій і почуттів дітей;
► коли ти безпосередньо причетний до того процесу, коли в тебе на очах формується в майбутньому вже доросла людина;
► коли часом твоя міміка й жести красномовніші за слова;
► коли кожного дня бачиш, як учні поводяться в такий спосіб, як їх навчили в сім’ї;
► коли ти знаєш, що межа терпінню й доброті існує, як у всіх людей, але в тебе вона має значно більшу амплітуду;
► коли ти, як ніхто інший, знаєш, що не існує універсальної методики вирішення проблем в освітньому просторі;
► коли розумієш, що між теорією та практикою бувають не те що прірви, а безодні, і ніколи не знаєш і не передбачиш наперед, який метод буде дієвим у певній ситуації;
► коли можна бути творчим у певних межах, бо, на жаль, ти не зовсім вільний художник;
► коли бракує часу і буває дуже важко морально;
► коли часом бракує слів для висловлення обурення через нераціональність прийнятих кимось і вперто насаджуваних рішень щодо організації навчального процесу;
► коли звично робиш кілька справ одночасно і без зайвих зусиль;
► коли попри всі складнощі ти чомусь все-таки відчуваєш задоволення від роботи, хай і не завжди;
► коли вже знаєш, що твоя професія у топ-списку з професійного вигоряння і все-таки хочеш спростувати це твердження;
► коли мимоволі стаєш учасником революцій і контрреволюцій Міністерства освіти і науки разом зі своїми учнями;
► коли не втомлюєшся багато разів пояснювати, на перший погляд, очевидні речі;
► коли можеш бути самокритичним;
► коли чомусь рівень твого професіоналізму часто зумовлений кількістю відкритих уроків і методичних напрацювань;
► коли вмієш сміятись крізь сльози;
► коли потребуєш повного перезавантаження від роботи;
► коли тримаєш у пам’яті низку важливих справ і речей;
► коли часом хочеш почути тишу;
► коли часом так хочеш звільнитися від стереотипних дрес-кодів у вигляді так званих костюмів-двійок, міді- і максі-спідниць, темних брюк і просто прийти на роботу, приміром, у потертих джинсах чи футболці з неймовірним принтом, як і твої учні;
► коли вмієш швидко «перемикати» увагу;
► коли помічаєш багато дрібниць, невидимих для інших;
► коли постійно аналізуєш;
► коли почуття гумору буває рятівним і дуже доречним.
Іванка Волинянка
Коментарі