Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Володимир Аврамук: «Рішення про відновлення Шацького району в 1993 році було трохи запізнілим»

15:20 13.02.2018
485

Своїми спогадами з нагоди ювілею Шацького району ділиться Володимир Федосійович Аврамук, який раніше працював у Любомльському райвиконкомі інструктором організаційного відділу. Коли утворився Шацький район, по переводу 24 березня 1993 року почав працювати на посаді секретаря адміністрації представника президента у Шацькому районі, - пише газета «Новий погляд+».

- Коли працював інструктором Любомльського райвиконкому, по розподілу обов’язків, я мав як мінімум 2 рази в тиждень бути на території сільських рад теперішнього Шацького району. Щопонеділка мене запитували, що там робиться, а що не робиться. Тому бував тут часто, район знав добре, - розповідає мій співрозмовник, який був не лише свідком, а й безпосереднім учасником поділу територій районів. Зараз він про це згадує з посмішкою, та каже, що тоді все було не так просто.

- На початку було багато невизначеності з поділом. На той час основні економічні рішення приймала планова комісія райвиконкому. Потрібно було робити економічні та соціальні довідки на кожну сільську раду окремо, бо повної визначеності не було довго, і не все щодо розділу районів вирішували на місцях, - продовжує розмову чоловік, уже про роботу саме в Шацьку, куди через невеликий проміжок часу переїхала працювати у податковій інспекції і дружина Марія Миколаївна.

- Коли я прийшов, тут уже працювали Галина Антонівна Лукашук, Володимир Олексійович та Марія Іванівна Шафети, Віктор Наумович Карпук, Віктор Степанович Дужич, Віталій Всеволодович Жуковський. Управління були майже сформовані. Розміщувались у конторі колишнього лісгоспу. Про все потрібно було думати тодішнім працівникам, починаючи від стільців і паперу і закінчуючи прийомом людей на роботу. У мої обов’язки входила координація роботи апарату. Люди з готовністю вчилися і намагались свою роботу виконувати добре.

Пропрацювавши 8 років у Любомлі і майже 11 в Шацьку, зараз, оглядаючись назад, мій співрозмовник впевнений, що рішення про утворення окремого району було правильним, хоча й трохи запізнілим.

- Знаючи роботу, так би мовити, з середини, розумію причини, по яких почали піднімати це питання тодішні керівники. Бо таки мало уваги приділялося розвитку території теперішнього нашого району. І мало враховувалась специфіка озерного краю.

Питань на початку було дуже багато, хотілося зробити найперше дороги, які були у катастрофічному стані. Потребували ремонтів клуби, ФАПи, школи. Мабуть, якби не створили Шацького району, то школи у Підманеві, Пехах, Положеві так швидко не стали б дев’ятирічними. Добудовували житловий чотириповерховий будинок у Шацьку.

При створенні району велику увагу планували приділяти саме розвитку в рекреаційному напрямку. Багато питань актуальних і до нині. І вирішувати їх уже нашим наступникам, - підсумовує розмову Володимир Аврамук.

Після виходу на пенсію вони з дружиною залишились жити у Шацьку. Саме тут виросли їхні двоє дітей. Донька Анна з чоловіком Сергієм та сином Іллюшею і зараз живуть тут, будують власний будинок. А син Андрій зі своєю сім’єю повернувся на Любомльщину.

Отак колись розводило життя людей по світу. Як не дивно це зараз може прозвучати, але саме тоді, мабуть, люди жили по Шевченкових словах «Чужого навчались і свого не цурались». Приїхавши на нові місця, працьовиті люди ставали «своїми», а десь за далекими горизонтами багато наших земляків стали «своїми» там.

Світлана ЛОНЧУК

Коментарі
23 вересня
Сьогодні
Вчора
21.09.2018
20.09.2018
19.09.2018
18.09.2018
17.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин