«Кожен біг з ім'ям конкретного Героя»: організатор Світязького марафону В’ячеслав Оксентюк про спорт як реабілітацію та пам’ять

#   4993

В ефірі програми «Вечірній Район» відбулася відверта розмова з ветераном війни, спортсменом та ключовим організатором «Світязького марафону пам’яті героїв» В’ячеславом Оксентюком.

В інтерв’ю журналістці Ользі Булковській він розповів про те, як спорт допомагає повернутися до цивільного життя після фронту, чому важливо масштабувати ініціативи в тилових громадах та яку суму вдалося зібрати на ЗСУ під час цьогорічного забігу на Світязі.

Спеціально для читачів «Район.Шацьк» ми зібрали ключові тези цієї розмови.

Про повернення до цивільного життя та роль спорту

В’ячеслав Оксентюк пройшов шлях воїна ще з часів АТО, а після 24 лютого 2022 року знову став на захист України. Звільнившись у 2023 році, він уже чітко знав, у якому напрямку рухатиметься. За його словами, після фронту насамперед змінюються цінності, а спорт стає дієвим інструментом відновлення.

«Я в спорті все життя, батьки завели у плавання ще малим. У 2014 році після травми саме завдяки спорту я повернувся до нормального життя. І сьогодні знаю дуже багато кейсів, коли хлопці та дівчата з лежачих положень досягали таких успіхів, що здорові люди можуть заздрити. На одних змаганнях Invictus Games у нас було написано: "Бійці, чия воля сильніша за тіло". Це і є відповідь на те, наскільки спорт важливий для ветеранів. Це один з основних напрямків, щоб повернути себе в цивільне життя».

В’ячеслав наголосив, що фізична підготовка критично важлива і для тих, хто лише готується до служби, адже без тренувань спина і коліна швидко «скажуть дякую» під вагою бронежилета та каски.

Світязький марафон: від особистої трагедії до масштабної події

Ідея створення марафону на березі Світязя виникла внаслідок особистої втрати. 13 січня 2023 року під Бахмутом загинув батько В’ячеслава – Микола Оксентюк.

«Ми тоді з братом так само були на бойових. Я дав собі слово, що якщо виживу і повернуся, зроблю все, щоб пам’ять про батька жила вічно. У 2024 році спільно з Федерацією триатлону Ковеля ми організували перший благодійний півмарафон пам’яті Миколи Оксентюка. Тоді було 60–80 учасників, здебільшого мої та батькові знайомі, родичі».

Вже у 2025 році захід модернізували та назвали «Світязький марафон пам’яті героїв». Організатори зрозуміли, що кількість загиблих воїнів, на жаль, зростає, і подія має вшановувати всіх. Цього року на старт на Світязі вийшло вже 320 учасників.

Сучасна пам’ять та благодійна мета

В’ячеслав Оксентюк переконаний, що про героїв сьогодні потрібно говорити не лише через хвилини мовчання чи меморіальні заходи, а й через активну дію.

«Ми не повинні забувати, якою ціною нам дається відносно мирне життя. Чому Світязький марафон пам’яті героїв? Тому що кожен учасник на своєму стартовому номері біг з ім'ям, позивним чи прізвищем конкретного героя. Таким чином кожен згадував когось особисто».

Другою важливою метою марафону є благодійність. Цього року завдяки стартовим внескам вдалося закумулювати значну суму.

«Цього року за рахунок стартових внесків, за мінусом організаційних витрат, ми зібрали 150 000 гривень. Ці кошти передали на потреби підрозділу БПЛА сотої окремої механізованої бригади».

Про безбар’єрність та підтримку ветеранів у громадах

Говорячи про підтримку ветеранів на локальному рівні, В’ячеслав зазначив, що порівняно з 2014 роком Україна просунулася далеко вперед у плані реабілітації та поваги. Проте залишаються критичні проблеми, зокрема з безбар’єрністю.

«Хлопці, які мають ампутації, пересуваються на кріслах колісних. Якщо в Луцьку транспорт більш-менш адаптований, то варто виїхати за межі – наприклад, у Ковель, Володимир, Нововолинськ – і я даю 80%, що там не адаптовано. Так само всі навчальні заклади. Потрібно дуже багато роботи, починаючи від маленького, щоб ветеран чи ветеранка, або й звичайна людина з інвалідністю, могла спокійно вийти з дому, вирішити свої питання і повернутися».

Як створювати зміни: порада для громад

На запитання, що є найважливішим для того, аби подібна ініціатива в іншій громаді стала реальністю, В’ячеслав назвав три речі:

  1. Мати бажання.
  2. Підняти своє тіло і робити маленькі кроки до своєї мрії.
  3. Розуміти, що в громаді є багато людей, які готові допомогти, навіть якщо ви на це не сподіваєтесь.

«В 2024-му році ми зробили один захід. У 2025-му до нас долучилися партнери, побачили, що з нами можна працювати. Цього року до марафону нам вдалося організувати три місяці безкоштовних тренувань, які відвідували люди. Хто стукає, тому відкривають».

Що болить найбільше

В’ячеслав Оксентюк відверто розповів, що як ветерана в сучасних тилових громадах його найбільше болить сприйняття війни та мобілізації.

«Болить, мабуть, найбільше те, що на сьогоднішній день нас ворогами зробили ТЦК більше, ніж Російську Федерацію. Боронити державу – це обов’язок кожної і кожного, а не примус. Це людина сама повинна відчувати. Ми живемо в відносно спокійному місті. Люди, які бачили війну, були в окупації, знають, що таке РФ, коли вона приходить на ті території. Треба цінувати, розказувати дітям, дорослим, чоловікам і жінкам, що оце, що ми маємо, треба захищати. Не так легко воно дається».

Сьогодні для В’ячеслава бути корисним Україні означає: «Любити свою Україну, поважати своїх батьків, шанувати загиблих і допомагати живим – тим, що зараз воюють, і тим, хто волонтерить».

В’ячеслав Оксентюк запрошує ветеранів та ветеранок доєднуватися до їхньої спортивної команди для проходження шляху реабілітації та психологічного відновлення.

Підписуйтеся на наш YouTube-канал, ставте вподобайки та залишайте коментарі. Це допомагає нам розповідати більше історій людей, які працюють заради України.

Підтримайте роботу журналістів Rayon.in.ua, долучившись до спільноти «Друзі Району» та оформивши щомісячну підписку.

                                       Фото з особистого архіву В'ячеслава Оксентюка

Останні новини

Всі

18 серпня 2026

17 серпня 2026

14 серпня 2026

13 серпня 2026

12 серпня 2026

11 серпня 2026

10 серпня 2026

Переглянути все