Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Казка від шачанки про те, як Микола був коровою, поповнила багатотомник збирача фольклору

18:30 07.10.2018
472

Казка, записана відомим збирачем фольклору Миколою Зінчуком з вуст шачанки Лукії Мартинівни Терети, увійшла до 26-го тому книги «Українські народні казки. Казки Волині», до якого також увійшли казки самобутнього етнографічного регіону України - Волині, записані наприкінці 70-х років XX століття та на початку XXI століття.

Нагадаємо, три древні зразки усної народної творчості «Як пан гавкав на старого пнє», «Як Микола був коровою» та «Сонце, Мороз і Вітер» були записані відомим українським збирачем фольклору Миколою Зінчуком із вуст шачанки Лукії Мартинівни Терети, - йдеться на сайті бібліотеки ОЗ НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія» смт Шацьк.

Пропонуємо читачам прочитати одну з трьох казок, які увійшли до цього багатотомника.

Як Микола був коровою

Жив собі їден нетягя, звали його Миколою. Мав він тільки стару хатину, а в тій хатині повно дітей.

Одного разу пішов Микола з жінкою в ліс. Він по голляки, а жінка - по гриби. Коли багач, у якого Микола мало не задарма цілий рік служив, веде з ярмарку корову. Жінка Миколи залипотіла:
- Коли б нам таку корову. Було б дітям молоко.
- Цить, жінко, - одказує Микола. - Багач мені винен, то й корова буде наша.
Зоставив він жінку в корчах, а сам пішов на дорогу. Тихенько підступив до корови, зняв з рогів ретязь і засилив собі на шию. Корова пішла в ліс пастися, а Микола іде пішком за багачем.
Зраділа жінка, бо зрозуміла, що муж надумав. Взяла корову та й повела додому. А багач ішов і не оглядався, а Микола йшов на ретязі за ним. Не знати, чи довго йшов би він ще отак, аж встрітив знайомого купця.
- Гей, сусіде! - крикнув той ще здалеку. - Що ти дав за цього вола?
Багач і тепер не оглянувся, тилько сердито бовкнув:
- Коли й досі не відаєш, де віл, а де корова, то хоч помовчи.
- Яка то корова? То віл, - реготав купець. - Як не віриш, сам подивись.
Багач обернувся, глянув і за голову схопився.
- Дідько таке бачив! Купив добру корову, а таке сталося.
Купець засміявся та й пішов собі, а багач стояв серед дороги й не знав, що робити.
- Звідки ти тут узявся? - питає він Миколу.
- Я й сам не відаю, - одказує той. - Не відаю, коли ти й купив мене коровою.
Багач не може отямитись.
- Як же ти став коровою?
- Не відаю, - Микола знов. - Не відаю, коли ти й купив мене коровою. То, мабуть, мене прокляла вдова. Колись я був багатий і скупий. Служила в мене вдова мало не даром цілісінький рік. Я їй заробленого не заплатив, от вона мене й закляла. Сказала: "Миколо, бодай ти коровою став та й був нею, аж поки не оддаси хоч молоком те, що я в тебе заробила".
Багач те вислухав і вилаявся.
- Послав тебе дідько на мою голову й гроші забрав. Іди собі та не роби з мене сміху.
- Що ти кажеш?! - вилупився на нього Микола. - Це тобі так легко не обійдеться. Хто ж таке чув, щоб невинному чоловікови налигач на шию засиляти? Мусиш на суді отвічати.
Бачить багатий, що біда буде. І заплатив Миколі гроші, аби тільки мовчав. І прийшов Микола додому з повними кишенями, а жінка вже встигла корову подоїти і молока дітям наливає.
Через якийсь час корова отелилася і викормив Микола другу. А стару рішив продати. Ідуть вони з жінкою на торг і корову ведуть. Тільки прийшли, а їх обступили з усіх боків купці, бо кращої корови їм того дня не траплялося. Жінка торгується, а Микола роздивляється кругом себе. Коли бачить, іде оглядати корову її колишній хазяїн. Сказав про це Микола жінці і тихо шугнув убік. А багач оглянув корову та й зашепотів їй на вухо:
- Що, Миколо, продають тебе? Так тобі й треба. Та я не такий дурний, щоб тебе купити.
І пішов геть.
А Микола з жінкою продали корову і повернулися додому, радіючи, що насміялися з багача.

Загрузка...
Коментарі
19 грудня
Вчора
17.12.2018
16.12.2018
15.12.2018
14.12.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин