Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

У Шацьку відбулися міжнародні змагання «Такси – Волинь 2018»

14:45 13.08.2018
587

Минулих вихідних у Шацьку на базі комплексу норових собак відбулися Міжнародні та Всеукраїнські змагання серед такс «Такси – Волинь 20018» по лисиці рангу InterBau CACIT FCI.

«Подібні змагання проводяться у Словаччині. А чим ми гірші? Цими роздумами поділився з великим фанатом і патріотом цієї породи київським заводчиком такс Володимиром Тимофійовичом Зубрицьким, а він: «Давай проведемо у тебе в Шацьку!» – мовить головний організатор голова обласних осередків ВГО КСУ «Маршал» та Федерації мисливського собаківництва Ігор Жмурко. – Володимир Тимофійович не тільки став не лише їх головним експертом і консультантом, але й допоміг зібрати патріотів цієї породи зі всієї Європи.»

Окрім українців до Шацька приїхали мисливці з Італії, Чехії, Словачини, Польщі та Росії. Змагання стали своєрідною без стрільною мисливською альтернативою до відкриття сезону полювання на пернату дичину, який стартував того суботнього дня. Першого дня такси, а це була еліта Європи, «полювали» на підсадних лисиць і борсуків. Про них подбав господар змагань і засновник Міжнародного розплідника «Чорне узлісся».

Такси сміливо кидалися у нору і, як правило, у лічені секунди знаходили лиса. А далі починалася надзвичайно цікава мисливська вистава, щоправда, невидима для людського ока. Адже все відбувалося у закритому просторі рукотворної нори. Чулися тільки голоси такс, які входили у мисливський азарт і дзявкотіли, голосили, аяяйкали… Хтось хрипів, хтось дзвінко кликав на поміч господаря, хтось захлинався від почуттів і азарту. Бувалі мисливці на трибунах з таким же азартом і захватом усе це коментували, а головний рефері змагань знаменитий собачий навчитель Анатолій Дементій та Марина Плахотнюк з Гадяча Полтавської області дивилися на секундоміри і, нашорошивши вуха, прислухалися до борюкання, перебігу цієї боротьби. У європейських країнах відкритий контакт собак і звіра на змаганнях вже заборонений, але знаючі мисливці твердять, що без цього дуже проблемним стає розвиток породних якостей чотирилапих мисливців, тож при можливості їдуть потренувати собак в Україну.

Серед присутніх побачив вихованця Шацького лісного технікуму, відтак й Української сільськогомполдарської академії, а нині працівника науково-досвідного лісгоспу УНДІ Володимира Єрмолюка, який приїхав на батьківщину своєї альма-матер з сином Сергієм. Привезли на змагання шестирічного Сармата та однорічного Найка. Володимир Єрмолюк проголошує життєву концепцію справжнього українського лісівника: у лісівника мають бути найкраща дружина, найкращий кінь і найкраща пасіка. Все це у нього є. Він вважається найкращим роєловом України, можливо, і пасічником, але завдяки вродженій скромності та толерантності не хоче оспорювати цей титул з екс-президентом України Віктором Ющенком. Що ж, цей лісівник з досвідом, схоже, невдовзі додасть і четверте правило: попри трьох названих у лісівника мають бути ще й найкращі мисливські собаки. До речі, забігаючи наперед, скажу, що його Сармат здобув на цих змаганнях бронзу.

З Польщі Володимир Башняк вже традиційно на змагання норових собак до Шацька привозить своїх польських колег: цього разу познайомив мене з Павелом Лісяком та його сином Войтеком. Батько захоплюється таксами, а син жартує, що в них маленькі ноги, а що він любить швидко бігати, то взяв ягдтер’єра. Ще двоє мисливців-поляків виявилися нащадками уродженців с. Островки та Воля Островенська, що були на території Любомльщини.

З Чехії приїхав Андрій Зденек та Мілан Шуха (м. Поричка), з Словаччини – Тоно Папцун (м. Прешув) та Алоїз Кабашта (Глоговець). Італію представляли Пауло Капріолло (м. Рома), Констинтино Мартінеллі (Модена) та Андеано Макайоне (м. Фіренце). Щоб взяти участь у цих змаганнях, проїхали дві тисячі кілометрів Москву представляли вихідці з Чернігова Юрій Марченко з сином Владиславом. Вони ж привезли таксу Єнісєй (власниця москвичка Марія Гранова), яка й виборола головний трофей Міжнародних змагань «Такси Волинь – 20018» серед такс по підсадній лисиці.

З українських мисливців дуже цікавим співрозмовником виявився Олександр Назаренко. Він голова ГО товариства мисливців і рибалок «Притисненське», власник Міжнародного розплідника «Ягд Лемберг Хулігани», живе на Закарпатті, що межує з Угорщиною та Румунією, постійно бере участь у змаганнях за кордоном. Його такса Орас – неодноразовий переможець цих собачих перегонів. Звісно, говорили ми про племінне розведення собак в Україні і за кордоном, мисливські можливості і традиції різних країн. Цього дня, до речі, Шацьк провідав засновник Всеукраїнського мисливського фестивалю на Закарпатті, директор Виноградівського лісгоспу Василь Агій. Разом з дружиною Елеонорою Миколаївною та дітьми Аннабелою, Василем і Сашком вони відпочивали на Світязі, тож вирішили відвідати і міжнародні змагання. Звісно, ми не оминули нагоди, щоб не розпитати про організаційні особливості проведення Виноградівського мисливського фестивалю, поки що єдиного такого роду в Україні, водночас поцікавилися, чи можливе, на його думку, проведення Шацького мисливського фестивалю. І він висловив думку, що для цього є всі передумови, потрібна тальки воля зацікавлених осіб, владної верхівки, мисливської спільноти і функціонерів від культури, адже в основі навіть мисливського фестивалю лежить культура з її давніми традиціями, звичаями, фольклором, ремеслами.

Донеччину представляла Вікторія Порфіленко – єдина жінка-мисливець на цім мисливськім форумі. Вона мешкає у місті Покровську. Це за 30 кілометрів від фронтової лінії. Тож звісно, що ми говорили про життя і побут як жителів Донеччини, так і захисників України. Але було цікаво дізнатися і про мисливство у цих непростих умовах. Вікторія привезла на змагання парочку такс – Беса і Беллу. А ще помітив, що опікується Лордом – псом, який панічно боїться лисиць і нори. І хоч участь у змаганні – не з дешевих, господар попри його страх щоразу виставляв його і в номінації САСТ і в номінації САСІТ. Від неї і довідався, що Лорд під час полювання на лисиць у природньому середовищі потрапив у пастку під землею: з одного боку у нього була лисиця, з іншого – такий же чотирилапий мисливець. Виявляється, і собаки переживають стреси. Якимось дивом він тоді таки вибрався з-під землі, але з тих пір нори – ані лапою. Господар і друзі всілякими методами намагаються соціалізувати чотирилапого друзяку.

Першого дня змагань було здійснено близько 80 пусків. Незважаючи, що такси дуже повільно і довго обгавкають лисиць, попри заявлених випробувань рангів САС і САСІТ провести ще й змагання з підсадного борсука у норі. Щоправда, сміливців виставити на ці перегони виявилося не так і багато, адже борсук серед мисливців має славу малого ведмедя – дуже небезпечного для такої лагідної породи як такса. Але найсміливіші такси полюють і на борсуків.

А другого дня у рамках Міжнародних змагань «Такси Волинь – 2018» відбулися ще й змагання мисливських тер’єрів. У них взяло участь 16 собак. Своїх чотирилапих мисливців виставили Ігор Жмурко, Михайло Крутяк (м. Млинів, Рівненщина), Микола Ваврук (Тернопільщина), Володимир Мельничук (Львів), Роман Пелех (м. Тернопіль), Олександр Климчук (смт Мар’янівка Горохівського р-ну, Волинь), Павел Лісяк (Польща)… Тер’єри «полювали» кардинально по іншому, блискавично без жодного звуку знаходили лисиць і так же блискавично справлялися зі своїм мисливським завданням. Рекорд був 15 секунд! А за підсумками двох турнірів абсолютним переможцем став Тесі (TESS) Анатолія Пелеха: вийшов добрячий оберемок Тернополянин кубків різної значимості, ще й пака дипломів та картина на мисливську тематику.

Глядачі достойно оцінили мисливську хоробрість цих «безбашенних» поливальників. Заговорили про їх долю. Чимало з них гине у нерівних двобоях з великим звіром. Так загинув у Білорусії від кабана легенда «Чорного узлісся», знаний в Україні та за кордоном – Бонд. Іншого гладіатора – Духа – така ж доля спіткала у Польщі. Данна-Емма достойно закінчила свій шлях у Росії. Декотрі вихованці української школи ягдтер’єрів дісталися уже Китаю. Що на них там чекає, ніхто не може передбачити. У кожній країні полювання має свої особливості і вимагає ще й «національних» знань. Та світ вже оцінив бійцівські якості цих поливальників.

До речі, як розповів Роман Пелех, у багатьох європейських країнах, зокрема, Німеччині, собаки мають пройти навчання у собачих школах. Воно триває півроку, а потім – випускні екзамени з 9 дисциплін: ходіння на повідку між деревами (послушність), ходіння біля ноги (без повідка), робота по кров’яному сліду протяжністю 70 м, прокладеному 24 години тому, волок кролика на 200 м, волок качки на 150 м, витягування тушки лиса з нори, пошук загубленої дичини, відношення до пострілу (протягом 6 хвилин лунає два постріли, собак лежить, не реагує), подача качки з води, з відстрілом. Без здачі цих екзаменів у Німеччині собака не допускається до в’язки, – каже Роман Пелех.

– А де ж найти вчителя для собаки? І чи є такі в Україні? – цікавлюся.

– Зараз лишається чи не єдиною людиною в Україні, що цим займається, залишилася Ольга Богурська із Києва. – уточнює мисливець. – Принаймні, саме їй на виховання я і віддав свого собаку.

Попри вже названих дисциплін до інтер-чемпінатів не допускають псів, які не мають сертифікатів про здачу ЗП-2. А це екзамен на «любов» до води (по команді собака має двічі зайти у воду), робота з голосом по сліду зайця, не боязнь до пострілу… Словом, є різні школи тренувань і виховання собак, різні вимоги…

Міжнародні змагання організували та провели відокремлений обласний підрозділ КСУ «Маршал», обласний осередок ФСМУ та Шацький лісовий коледж імені Валентина Сулька. Зокрема, до його проведення долучилися Софія Юрчук (секретар змагань), студенти 4 курсу «Лісового господарства» Неля Бродоса, Оксана Невелич, Уляна Бобко, викладачі Ігор Прасюк, Андрій Рибчинський, працівники коледжу Віра Регещук, Світлана Стаднік, Світлана Федонюк, Анатолій Дутік та Анатолій Головенко. Нормейстерами працювали досвідчені Андрій Стасюк (с. Лаврів Луцького району) та Олександр Бонк, (Луцьк), їм допомагав також Василь Боднар.

До слова, цього ж недільного дня довелося завітати на знамениту Ладанку – стави приватного риболовецького господарства. Це чи не єдине в Шацькому районі, де дозволено проводити полювання. Один із його власників Петро Крат повідомив, що на відкриття сезону полювання на пергатих сюди завітало близько сотні мисливців з усієї області, та качки майже не було.

Що ж мисливський сезон можна відкривати по-різному.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Фото автора.

;
Загрузка...
Коментарі
21 вересня
Сьогодні
Вчора
19.09.2018
18.09.2018
17.09.2018
16.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин