Шацький народний умілець виготовляє дерев’яні ялинкові іграшки зі світязьким настроєм
2089 
Прикрасити цьогорічну ялинку крафтовими іграшками вирішила донька Василя Ханзерука зі Світязя – Марія. У батька попросила вирізати з липи кілька різних видів, але після допису в соціальних мережах «замовлення» вийшло за межі будинку.
Про це розповідає журналістка «Високого Замку» Ольга Матейчик.
Човник став фаворитом
«Щороку ми діставали з горища плетений кошик з новорічними іграшками. Серед них – дві жовті рибки, які тато купив ще малим. Цього року ми придумали зробити колекцію іграшок – саме про Світязь, своє коріння, які будуть нагадувати про Шацький край», – зробила анонс напередодні зимових свят Марія Ханзерук.
Планувалось, що колекція «Світязькі чачки» (так на Волині називають іграшки. — Авт.) складатиметься з п’яти дерев’яних іграшок, але фантазія майстра вийшла за ці межі. Так народились світязький боцюн, риба-краснопірка, яка втекла з легенди, очерет, який був їм за колиску, шишка, що береже легенди шацьких лісів, білий красень Світязя – лебідь, світязька крипа-човен, жолудь столітнього дуба та гриб, який росте поміж чорниць.
Читайте також: Шацький художник став дипломантом конкурсу пам'яті Володимира Сосюри
Під час розмови Марія зізналася, що дуже нервувала, бо не знала, чи комусь пристане ідея, чи будуть замовляти такі крафтові вироби. Яким же був її подив, коли довелося різьбити не символічні 5−10 штук, а 15 комплектів. Одні поїдуть у США, інші розлетілись по Україні.
«Відгукнулось багато людей. Всі вони з теплом згадують Шацький край, мають гарні спогади та враження від подорожі. Є такі, що просять зробити без підвіски, щоб були як іграшка для дітей», — розповіла Марія.
Човник став фаворитом. Ще б пак! Лише погляньте на ці мініатюрні весла. За задумом, його можна носити як підвіску-аксесуар. Однак найважчим у роботі, як зізнався майстер Василь, став очерет.
Читайте також: Як світязянка творить магію романтичних побачень
«Йду корову пасти, візьму деревину та й стругаю…»
Перші вироби видались не ідеальні, і відгадайте, де вони? Прикрашають ялинку господаря. Не ідеальні ще й тому, що майстер давно не практикувався – кілька десятків років, навіть закинув усі різці. Довелося їх гострити й знову «набивати руку». Тепер замість зимової риболовлі вирізає чачки біля котла.
«Через ті чачки на риболовлю не пішов», — жартує Василь Григорович, бо з радістю підтримав ідею доньки.
Каже, звичні вечірні батьківські телефонні розмови про життя-здоров'я перетворились на креативні планування проєкту.
Читайте також: Випускниця Світязького ліцею подарувала своїй школі розмальовки про інклюзію та підтримку під час війни
Свого часу майстер Василь вирізав з дерева різних персонажів чи грибочки, які оселилися у місцевих лісах. Робив на замовлення різні дерев’яні вироби, малював картини, ба навіть створював рекламні вивіски. Творча натура, очевидно, передалась через гени.
«Два рідні дядьки були творчі, займалися малюванням, один робив дизайн килимів та створював афіші. Я ж творив змалечку. Йду корову пасти, візьму деревину та й стругаю…» – розповів Василь Григорович.
Батько підтримує всі ідеї доньки
Це не перший проєкт, на який «підбила» донька. Минулоріч наприкінці літа вони відкрили глемп «Боцюн» (глемп, або глемпінг — сучасний вид відпочинку, що поєднує розкіш комфортного житла з атмосферою кемпінгу на природі. — Авт.).
Простір просто неба так назвали неспроста: як спомин про дідуся, який на подвір'ї змайстрував колодязь з криничним журавлем у вигляді лелеки, а також тому, що на поле, де розташований намет, злітаються боцюни. Уявляєте, прокидаєшся зранку, береш горнятко кави й підглядаєш за птахами. За таким Intermezzo приїжджали туристи з усієї України: хтось, щоб позайматися йогою, помилуватись природою чи влаштувати атмосферну фотосесію.
А поки глемпінг лише сезонна розвага, Марія знайшла для батька ще одну справу — виготовлення шопки. Тож майстру годі відпочивати: він різьбить, донька шліфує, покриває безпечним лаком та оформляє запашне упакування з сіном та лавандою.
Читайте також: «Коли працюють руки, перемикається мозок»: як вишивання стало терапією в час війни для мисткині зі Світязя
«Я ж маю слабинку до крафту та рідного краю, тож тепер і на моїй ялинці оселилися символи Шацька», – зазначає журналістка.
Читайте також:
- Шацьк
У Шацьку вшанували пам'ять захисника Миколи Жука, який загинув два роки тому
- Шацьк
Минає друга річниця з дня смерті захисника із Хрипська Сергія Лукашука
- Спорт
Шацькі дзюдоїсти підкорили обласний п’єдестал: чотири медалі у скарбничці громади
- Шацьк
Минули другі роковини, як від отриманих поранень помер захисник з Шацька Сергій Дмитрук
- Шацьк
Минають роковини з дня загибелі військовослужбовця із села Вільшанка Сергія Назарука