30 років тому шачани загортали паску в марлю і освячували її в єдиному на весь район храмі

07 Квітня 2018, 12:40
3479

Якщо згадати, скажімо, 1988-й рік, то було давно чи недавно? «Як для кого» – скажете ви. Минуло 30 років… А я чітко пам’ятаю весняний суботній вечір. У гуртожитку не було гамірно, хоч у всіх кімнатах були студенти. Сиділи задумливо… Чекали візиту кураторів, та й вахтер уже не випускав на вулицю. Бо завтра буде Великдень!!! Удома мами напекли пасок, наготували смаколиків і ждали дітей, щоб разом святкувати Пасху. Але куди там! У радянській Україні ж був суботник, а ввечері викладачі, більшість з яких були комуністами, надумали поцікавитися, як ми влаштували свій побут, чи все у нас добре… і, щоб не дай Боже, ми  не спокусилися зайти в церкву…

То що скажете? Було це давно чи недавно?  Сьогодні вже важко навіть у таке повірити. А осмислити…

Чим далі, тим більше я ненавиджу ту комуністичну ідеологію. У той час не тільки студентів не пускали додому, батькам теж нелегко було освятити  паску. Бо найближча церква в районі була у селі Світязь. Добре, що знаходився хоч  хтось, хто проживав з тобою на одній вулиці, мав транспорт і погоджувався взяти на посвяту малесеньку пасочку і пофарбоване у відварі з лушпиння цибулі яйце, дбайливо зав’язані у марлю… Так-так… А хто тоді знав, що в цивілізованому світі святили паски в кошиках і прикрашали вишитими рушниками?

Сьогодні нелегко в Україні. Але в моїй Україні сьогодні вільно. Ні з чим не порівняти емоцій, які отримуєш від вишивання пасхального рушника, на якому завдяки сучасним ниткам зображення майже як у 3-D форматі. Окрилюєшся і сповнюєшся щастям, коли спечеш паску, покладеш у  прикрашений плетений кошик і підеш у церкву. Зустрінеш там, може, навіть і тих, хто колись (давно чи недавно?..) тебе сюди не пускав і тихо порадієш, що Добро таки перемагає зло. Рано чи пізно…

З Великоднем вас!!!

Ольга Сидорук

 

 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024