Милі пупси та пишногруді господині - майстриня із Шацька виготовила нову колекцію ляльок
-
-
>
-
>
-
>
6320
Валентину Денисюк знають у Шацьку і районі як талановиту народну майстриню. В її творчій колекції – картини, композиції з солоного тіста, обереги, атрибути до свят народного календаря. Утім, найбільша любов Валентини Сергіївни – це її ляльки, в виготовлення яких вкладає всю душу.
Майстриня оволоділа чи не всіма можливими техніками лялькарства.
Першу свою ляльку вона виготовила ще будучи дитиною. Хоч і була іграшка примітивною і недосконалою, бо творилася із пістрявих маминих хустин, та для пані Валентини вона – наймиліша. Відтоді її золоті руки створили десятки ляльок – це і ляьки-Тильди, і виготовлені з глини, солоного тіста та пластиліну, і рекордсмени: метрового зросту козак та україночка, і сакральні – ляльки-мотанки.
Майстриня завжди працює з гарним настроєм, бо знає, що позитивна енергія і добрі думки обов’язково відобразяться на майбутньому власникові ляльки. Мотанка з дитинкою в руках – призведе до поповнення в сім’ї; пара ляльок – оберігатиме подружжя і їхнє почуття; мотанка з натурального текстилю – благодійно впливатиме на психіку і здоров’я дитини, яка буде нею гратися.
Нещодавно в оселі Валентини Денисюк з’явилися «нові мешканці». Це пупси – позитивні, м’якенькі, усміхнені і набурмосені, з рожевими щічками і голенькими животиками, з волоссячком на голові і без. На них неможливо дивитися без усмішки, їх хочеться брати до рук і гратися, поринаючи в дитинство!
Майстриня виготовляє основу такої ляльки з панчохи, напханої синтепоном. Методом стягування, за яким використовує голку і нитку, формує ручки, ніжки, вушка, носик, ротик, пуп на животику і відповідну міміку обличчя та настрій ляльки. Очі – це намистинки, волосся – нитки, вбрання пупса – різнобарвні дитячі шкарпетки та рукавички.
Зважаючи, що не за горами – Великдень, Валентина Сергіївна почала виготовляти великодні мотанки. Традиційно дотримується всіх вимог: в жодному разі не використовує голку, а лише тканину і нитки; основу для обличчя скручує спіраллю (символ безкінечності буття) і неодмінно за рухом сонця; голівку хрестоподібно обмотує стрічкою.
Великодня мотанка майстрині – це українська жінка, берегиня, господиня з пишними формами, хустиною на голові і яскравим святковим вбранням. Над ними Валентина Денисюк ще працюватиме: одні ляльки триматимуть у руках вербу, інші – великодні кошики з паскою і крашанками.
Як і наші пращури, шачанка вірить, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Каже, що її пупси покликані виховати спокійну, врівноважену дитину, а мотанки – налаштувати власника на успіх і здоров’я, на добро і злагоду. Бо, зроблені з любов’ю, ці ляльки самі є носіями любові.
Мирослава Цюп'ях
