В особі Костянтина Чеснокова відлетіла у вирій ціла епоха мого Шацька - професорка Волинського університету
-
-
>
-
>
-
>
1204
Світлана Богдан, кандидатка філологічних наук, професорка, завідувачка кафедри історії та культури української мови ВНУ ім. Лесі Українки написала чуттєвий текст після смерті свого вчителя Костянтина Чеснокова.
Нагадаємо, 30 листопада перестало битися серце Костянтина Петровича Чеснокова, ветерана Другої світової війни, військового льотчика, полковника у відставці, відмінника освіти, людини з активною життєвою і громадянською позицією, почесного жителя селища Шацьк.
Допис професорка опублікувала у Фейсбуці.
«Кожна людина - це особливий незбагненний МІКРОВСЕСВІТ. І коли вона відходить у инші виміри - то маліємо всі ми, хто мав щастя не просто знати цей СВІТ, а десятиліттями вчитися, спілкуватися й чекати зустрічей, телефонних дзвінків (здебільшого в якісь святкові днини). І надихАтися його життєлюбністю, оптимізмом, організованістю, вірою в силу добра.
І коли однієї першозимової днини тебе розбуджує телефонний дзвінок і стривожений голос твоєї однокласниці сповіщає, що ще один суголосний тобі МІКРОВСЕСВІТ згас - ти розумієш, що відлітає у вирій не просто вагома сторінка твоєї шкільної юності, яка скерувала твоє серце до невсипущого повсякчасного пізнання науки, до залюбленості в педагогічну працю, до фанатичного працелюбства в плеканні прийдешнього (не від дзвінка до дзвінка, а від сходу твого сонця до заходу - щоранково-щоденно-щовечірньо)... Відлітає у ВИРІЙ ціла епоха мого Шацька (ЙОГО присутності завжди було ТАК багато в житті нашої школи й усієї громади!). І, без перебільшення, такий ВІН був і залишиться один. ОСОБЛИВИЙ.
Найпечальніше для мене: сьогодні моє земне коло зменшилося ще на одну Особистість і Людину, яку я шаную й словом якої дорожу все життя. На моє щастя, ці почуття завжди були взаємними. А ще - ВІН мав особливий учительський талант - тішитися виростанням своїх учнів.
Бог дарував йому довгу й благословенну земну дорогу - довжиною в 98 літ (ми так мріяли відсвяткувати його столітній ювілей !)....
Із вдячністю - за всі світлі миті земного спілкування - схиляюся в скорботі перед Вами, дорогий Костянтине Петровичу. За науку. Не лише шкільну. А за науку всього життя - тривалістю майже в пів століття.
...Світло Вашої лампи в шкільному вікні зоріло й зорітиме в моїй душі завше...»
Читайте також:
Шачанин Костянтин Чесноков моржує вже 50-ту зиму
Ветеран із Шацька отримав подарунки від Національного олімпійського комітету
Почесному жителю Шацька виповнилося 98 років
96-річний житель Шацька – про виноград, вино і здоров’я
П'ять вишиванок Костянтина Чеснокова
