Як шачанин за козацький скарб вивчив свою доньку у Львові
-
-
>
-
>
-
>
5743
Десь у 90-х Шацька сільрада наділила місця під житлову забудову в урочищі Моркви, що на північ від Шацька. Хтось почав будуватися одразу, хтось трохи пізніше. Наш земляк К. був у цьому плані не перший і не останній, а позаяк був людиною зайнятою, то для закладення фундаменту під своє майбутнє житло найняв декілька місцевих жителів.
Першого дня прийшов у домовлений час тільки один Володимир. Власник показав місце, розказав, що робити, зоставив інструмент і поїхав у своїх справах. Взявся до роботи. Працював неспішно, але на совість. Стало жарко, Володимир скинув верхню одежину і присів на купу дощок перепочити. Після відпочинку взявся далі копати траншею. Наступивши ногою на заступ, трохи притиснув, адже земля на Морквах неважка, раптом лопата своїм залізним лезом у щось вперлася. Робітник відклав лопату вбік і став розгрібати землю руками.
Спочатку витягнув клаптики напівзотлілої лляної тканини. Під нею побачив доволі великі кружальця, ще подумав тоді, що вони за розміром більші, як радянські карбованці. Аж тоді роззирнувся на всі боки, бо вже підсвідомо зрозумів, що знайшов скарб. Розгрібши землю, Володимир побачив, що тих монет чимало, а оскільки ніякої торби з собою не мав, то поскладав скарб у картуз.
Вдома Володимир потайки помив і почистив ті монети. Вони виявилися срібними. Згодом з'ясував, що це монети Великого князівства Литовського - талери.
Тільки через декілька років за чаркою він розповів своєму кумові про той скарб. За ці монети Володимир вивчив свою доньку у Львові в інституті.
За матеріалами книги Олексія Демедюка «Шацьк, Мельники (шацькі)».
