Шачанин навчився виготовляти пластини для бронежилетів, аби допомогти військовим
-
-
>
-
>
-
>
2711
Степан Нікончук – звичайний шачанин, який до 24 лютого займався зварювальними та столярними роботами, господарював.
Про це Район.Шацьк розповіли волонтери.
Степан залишився єдиним чоловіком в сім'ї – опорою для мами та дружини, проте після повномасштабного вторгнення росії, хлопець звернувся до місцевого гуманітарного центру аби допомогти.
Спочатку Степан варив протитанкові їжаки. Десятки металевих воїнів вийшло з-під рук зварювальника і зараз стоять на варті кордону.
Читайте також: Наближаємо перемогу: світязькі трудівниці годують захисників і плетуть маскувальні сітки
До шачанина приєдналися друг та швагро – хлопці продовжили виготовляти необхідні засоби для боротьби з ворогом.
Пізніше з’явилася потреба в буржуйках. Металеві грубки необхідні, щоб нагріти землянки та приготувати їжу солдатам. Саморобні печі стали для військових справжніми знахідками, бо виконували декілька функцій.
Читайте також: Шацька громада прийняла близько 1200 вимушено переміщених осіб
Через деякий час волонтери повідомили, що необхідно бронежилети, тому шачанин почав шукати можливості та способи виконання такого нелегкого завдання.
Спочатку зварив плити зі звичайного металу, але випробовування показали, що такі пластини пропускають кулі та не захищають.
Довелося шукати інші способи.
Через кілька днів пошуку в мережі способів оптимального захисту, знайшов рішення – восьмиміліметрові ресори від вантажних авто. Після випробувань військовослужбовці схвалили такий спосіб виготовлення.
Читайте також: У місто Ірпінь з Шацька передали допомогу
У пошуку матеріалів також долучилися небайдужі: хтось поділився таким матеріалом зі своїх запасів, а хтось порадив, де можна придбати. На сьогодні на рахунку хлопця є декілька десятків бронежилетів, які захищають наших воїнів на передовій.
Степан працює щодня, понаднормово, часом навіть уночі. Але, його тил – мама та дружина – стійко терплять зайнятість чоловіка, адже саме це прискорює нашу перемогу.
Читайте також: Допомога від «Лісової пісні» – прикордонникам Чернігівщини
Примітно, що батько Степана був міліціонером й боровся зі злочинцями у мирний час. Напевно, бажання не залишатися осторонь, коли зазіхають на чуже, передається генетично.
У кожного з нас, свій фронт. І кожен наближає перемогу так, як вміє та може!
Все буде Україна!
