Аномальна зона: дивний ліс Кошарівських гір

Шацький національний природний парк дивує відвідувачів своїми відомими озерами і в першу чергу – озером Світязь. Про рослини, чисту цілющу воду, в якій водяться різновиди риб, а також ліси, болота, луки з безліччю звірів та птахів, комах, грибів та ягід, відвідувачі знають, - пише Валерій Пневський в Екологічних новинах. 

Українські вчені пропонують воду озера Світязь прийняти за еталон води у нашій країні. Але мало кому відомо, що біля кордонів трьох держав – України, Польщі та Білорусі – між селом Кошари та річкою Західний Буг росте на піщаних дюнах дивний ліс, стовбури якого викручені у всіх можливих і неможливих формах. Ліс розташований у контрольованій прикордонній зоні. Але прикордонники не забороняють відвідувати цю місцину, звичайно, не порушуючи чинного законодавства. Будемо називати піщані дюни Кошарськими горами. Це заповідна зона Шацького НПП.

1

Історично склалося так, що ці гори розмістилися між старим та новим поселеннями села Кошари. До початку Другої світової війни село розташовувалося біля берега Західного Бугу і тягнулося від Овчої гори (назва взята з історичних архівів) в бік села Вільшанка. Після створення у 1940 році прикордонної смуги, до якої входило село, людей із цієї місцевості виселили в інші райони Волині. Але частина жителів повернулися у рідні місця і побудували свої оселі з другого боку Овчої гори (місцеві жителі її називають Поперечна), що біля невеликого мальовничого озера Ритець. Окрім цієї, є ще декілька гір у напрямку села Вільшанка від Кошарів, але вони менші за розмірами. За Кошарськими горами, в сторону стику кордонів трьох держав, нижче рівня села Кошари, розкинувся великий луг у заплаві річки Західний Буг. Тут – землі сільськогосподарського призначення.

Від нинішнього розташування села Кошари на всі боки ростуть соснові ліси, інколи з березами, а на болотистих місцях – із вільхами, трапляються дуби. Є багато ялівцю. Історичні відомості свідчать, що саме від Кошарів, у напрямку села Пулемець, росли могутні сосни, з якими не могли зрівнятися дерева з інших лісів.

2

За свідченням Степана Остапюка, жителя Кошарів, в урочищі Вируб ще у 80-х роках ХХ століття можна було натрапити на сосну, яку ледве могли обійняти п’ять чоловіків! Про це написав Віктор Лазарук у романі «Світязь». А скільки таких сосен росло у XVIII-XIX століттях, коли тут працювала Кошарська верф. На судноверфі трудилися наймані робітники з навколишніх сіл.

Невелике борове село Кошари, яке у 1796 році нараховувало 18 дворів зі 113 жителями, не могло лише своєю робочою силою виготовляти хороші байдаки, шугалії, човни з чудових корабельних сосен і відправляти їх на продаж в Устилуг та Гданськ. Там їх використовували для судноплавства річкою Вісла і морського судноплавства Балтійським морем.

«Ще в 30-40 роках тут було дуже завізно й гамірно. Відбувалася жвава торгівля сіном, худобою, тютюном, сіллю. Через лісове урочище, повз Овчу гору, вдень і вночі пливли купецькі валки», – так описав ті часи Віктор Лазарук, опираючись на архівні дані.
Якими лісами в минулому були покриті Кошарські гори, історія замовчує, хоча в архівних даних коротко згадується про болото, поросле низькими рахітичними соснами.

…Давно нема села Кошари на старому місці. На Овчій горі та менших за розмірами сусідніх горах ростуть покручені сосни.
Подібні, але відомі широкому загалу хвойні дерева прижилися на піщаних дюнах національного парку «Куршська коса» Калінінградської області Росії. Надзвичайно кривий ліс росте у Польщі, недалеко від міста Грифіно, посаджений у 1930 році. Подібне місце із назвою «Ліс Тролей» є у Данії.

У нас також зустрічаються криві дерева у Маневицькому ЛГ на ділянці природного заповідного фонду біля заказника «Чорна долина», у Колківському ЛГ та інших місцях Волині, але у невеликій кількості. Спробуємо описати та подати у фотоматеріалах криві дерева Кошарських гір і порівняти їх зі побратимами в різних регіонах Волині та інших держав.

Наші сосни ростуть на піщаних дюнах, які утворилися у часи льодовикового періоду. Деформація дерев парку «Куршська коса», можливо, пов’язана з дією сильних вітрів, які постійно дмуть із Балтійського моря.

Російський вчений, професор В’ячеслав Орльонок вважає, що аномалія «Куршської коси» пов’язана з хімічним забрудненням ґрунтів, чого не було на Кошарських горах. Я брав на аналіз воду з двох колодязів, розташованих із боку Овчої гори. Здивуванню лаборантів не було меж. Вони заявляли, що на Волині такої чистої води ніде більше немає.

Серед місцевих жителів Куршської коси пішло повір’я: якщо обнімеш зачароване дерево, то здійсниться бажання. Місця, де ростуть покручені дерева, практично позбавлені трави (витоптали туристи), птахи не співають, коники-стрибунці не стрекочуть. А поруч, де дерева вже звичайної форми, чується спів птахів і тріскіт комах. Напевно, це – аномальна зона.

На Кошарських горах теж не чути співу птахів, хоча поруч у селі чи на схилах біля лугу птахи щебечуть, особливо вночі і до самого ранку. Тут чомусь відсутні мурашники, за винятком двох, і ті розміщені вже на схилах до лугу. Один – у нижній частині стовбура сосни, у дуплі. До речі, місця, де живуть мурахи, вважаються такими, що мають позитивну енергетику.

У Куршській косі з кривих дерев туристи на сувеніри обривають кору. Відтак багато дерев стоять голими. Організований Куршською косою туристичний маршрут «Танцюючий ліс», де сосни завмерли у неймовірних позах, тимчасово закривали на приведення до ладу, щоб не втратити цю родзинку. Тут обладнані дерев’яні настили з поручнями, є вказівники, загорожа. До звичайних дерев туристи не підходять. На їхню думку, там немає на що дивитися.

У древніх прусаків побутувало повір’я, що закручені в кільце дерева є воротами у світ духів. Вважалося, що люди, які пройшли через ці ворота, можуть позбутися хвороб і повернутися в наш світ здоровими, а в деяких випадках ще й отримати надприродні сили.
Ще, наприклад, існувала легенда. Якщо пролізти через згин такої сосни проти течії часу (тобто із заходу на схід), то продовжиш своє життя на рік.

Зрозуміти феномен Танцюючого лісу пробували багато вчених, використовуючи різні гіпотези. Сюди запрошували екстрасенсів. Ще за декілька метрів, за словами місцевих жителів, екстрасенс відчув щось недобре, потім зробив висновок: це місце володіє дуже сильною енергетикою, можна трохи заряджатися. Однак у глибину не пішов, обмежився лише околицями. Взагалі не всім це місце підходить для збагачення енергією.

Працівники парку вважають, що причина – у геомагнітних полях. Їхня дія в цій місцевості дуже сильна. Науці достеменно не відома причина такого феномену. Існує тільки багато гіпотез: природні фактори, генетичні особливості, дія вірусів чи шкідників і навіть особлива космічна енергетика місця.

Маршрути в Танцюючому лісі Куршської коси оброблені протикліщевими засобами, а на Кошарських горах кліщів немає. З точки зору космобіології (наука, яка вивчає вплив космосу на біологічні властивості землі), такі місця мають певну енергетику. І ця невидима сила надає деревам під час росту дивної форми.

Люди писали, що на Куршській косі трапляються випадки, коли фотоапарати не працюють або знімки виходять розмитими. Я фотографував ліс на Кошарських горах впродовж 7 років – і всі фото на цифрових носіях виходили якісними.
Яка сила у наведених прикладах погнула ці дерева – невідомо. У нашому випадку наявність у повітрі фітонцидів сосни та ялівцю робить місцину лікувальною для органів дихання. Тут у повітрі немає хвороботворних бактерій та мікробів. Хто б не приїздив сюди з нежиттю, після прогулянок Кошарськими горами забуває про неї.

Я не куштував березового соку, зібраного на цих горах, але мені наголошували, що кращого напою бути не може.
За формою дерев видно, що у багатьох випадках бокові гілки лягають на землю, а під час вітру підмітають поверхню землі, тому вона – без рослин, чисто мінералізована. Під цими соснами добре ростуть білі гриби, польські, пізньої осені – зелениці, підзеленки та інші. Це – найбільш шановані грибні місця у жителів села.

Трав’яний покрив тут бідний. Значна частина землі встелена хвоєю або оголена до піщаного ґрунту. Але тут росте багато різнобарвних мохів. Найбільш цілющий із них – ісландський. До речі, з боку села цей мох зникає. Його збирають для лікування хвороб легенів. Люди не знають, що ісландський мох, у кращому випадку, за рік виростає всього на 5-7 мм.

Інших ягід, крім ялівцю, на горах немає. Хоча в низинах є чорниця і суниця. На Кошарських горах в нижчих місцях трапляються лежанки диких кіз. Часто земля порита дикими кабанами, які сюди приходять із хащ від річки Західний Буг. Вночі нічого дивного не відбувається, окрім того, що слідами прикордонників, які несуть тут службу, ходить вовчиця.

1

У місячну ніч Чумацький Шлях висить над горами настільки низько, що зоровий обман підказує простягнути руку вверх і схопити при цьому зірку з неба.

Був випадок, коли я зігнав із місця відпочинку сплячого зайця, мало не наступивши на нього. Значить, енергетика цього місця не впливає негативно на звірів, а вони більш чутливі до навколишнього середовища, ніж люди.

Я знайшов три сосни у формі мертвої петлі, і лише через кільце однієї зможе пролізти людина (визначив на око). Та не раджу пролазити в «інший світ», бо, чого доброго, можна зависнути у згині дерева.

Цікаво, якої форми коренева система покручених дерев? Можливо, вона не менш чудна, як і надземна її частина. Коли ці дерева досягнуть стиглого віку, як зміниться їхня форма?

Незвичайний кривий ліс площею 1,7 га є у Польщі, недалеко від міста Грифіно. Він – пам’ятник природи. Кривий ліс посадили у 1930 році. Що з ним сталося, ніхто не пам’ятає. Але відомо, що 400 дерев мають дуже синхронні вигини стовбурів. Цей вигнутий ліс, згідно з однією теорією (до речі, офіційною), перебуває під експериментом. Його зміст полягає у тому, що дерева росли попередньо вигнутими для виробництва деталей кораблів, човнів, меблів тощо. Є й інша версія. Були дуже сильні вітри, які опустили дерева донизу. Всі вони нахилені в сторону Півночі. Це – своєрідний компас.
Напевно, кривий ліс у Кошарах – це гра природи, якій немає пояснень.

У Японії є гарне мистецтво – бонсаі. Стовбуру дерева майстер надає різної форми – і ми дивуємося результатом. Але чи підвладне людині те, що може створити природа?

Валерій ПНЕВСЬКИЙ

1

1

1

2

2