Будівництво Петро-Павлівського чоловічого монастиря у Світязі починалося із безмежної віри
-
-
>
-
>
-
>
5381
Ми продовжуємо розмову з архімандритом Арсенієм, настоятелем чоловічого монастиря в Світязі. Сьогодні вона про створення монастиря, - пише газета «Новий погляд+».
- На свято Воздвиження Христа Господнього, 27 вересня 2002 року, у Петро-Павлівському храмі замироточила Почаївська ікона Божої Матері. До нас приїжджав владика Симеон, аби переконатися в тому, що відбувається диво. Саме тоді я отримав благословення на монашеський постриг і початок будівництва монастиря. Це була моя мрія - і вона здійснилася.
Цікаво про його закладення згадує сам отець:
- Коли починали будівництво, підійшов чоловік з села Омеляне і каже: «Я років 20 назад бачив сон, ніби на тюльпановому полі копаємо рови. Старий батюшка нас запитав, що робимо? Відповіли, що закладаємо фундамент, бо тут буде монастир. Уявляєте: сон здійснився». Тож, мабуть, то була таки воля Божа.
Будувався і продовжує будуватися монастир, в основному, за кошти наших прихожан. Вони є головними спонсорами. Маємо про все самі думати і дбати. Коли тільки починалося спорудження, послушники, що були у монастирі, запитували, як це будемо робити, де брати кошти. Починали зводити монастир із двох тисяч гривень. Інколи я сам не знаю, як знаходили потрібні суми. Але з безмежною вірою і Божою поміччю все виходило. Маємо велике приміщення з келіями, трапезною і храмом.
Зараз у нас разом із послушниками, священиками, монахами є 15 чоловік, ченців − вісім. При монастирі діє недільна школа для діток. Там наші монахи навчають їх Закону Божого, молитов. Показують, як печуть просфори, Отець Аліпій навчає малювати крашанки. Проводяться заняття з теорії. Діти ходять до сповіді, до причастя, допомагають при богослужіннях. У них є велике прагнення допомогти. В літній період до нас приїжджають сім’ї із Кирилівського монастиря, що в Києві.
Маємо інтернет, - продовжує отець Арсеній. - Цим у нас займається отець Аліпій. Є сайт Шацьке благочиння, де окремо подається розділ Світязький монастир. Там про нас багато інформації та фотографій. Розумієте: життя міняється, міняється село, міняємося й ми. Варто це все використовувати. Інтернет як ніж, яким можна і їжу приготувати, а можна і вбити. Тому тут треба вибирати.
У монастирі своє господарство, окрасою якого є павичі. Потрібно дбати і про мирські потреби. До нас же приїжджає багато гостей на свята. Часто проводимо екскурсії. Розказуємо про монастир, показуємо храми. У нас працюють робочі, людей потрібно харчувати. Для монахів буденні страви готуються без м’яса, окремо від їжі для інших людей, такий монастирський устав. А так заручаємося підтримкою поварів із села. Готують у нас на кухні і коронну світязьку страву – манники. До речі, в Інтернеті є відео з майстер-класом їх приготування.
Отак і живемо. Головне - служіння Богу, яке поєднуємо з мирськими справами. Бо все життя - то боротьба з нашим гріховним єством за світлу душу. І ми допомагаємо в цій не легкій справі людям і завжди будемо робити це в міру наших можливостей. Приходьте до церкви, звертайтеся до Бога. Коли ви зробите один крок до Господа, він зробить десять до вас.
Розмовляла Світлана ЛОНЧУК
