"Українські філологи - це державники, залучені до процесу будівництва держави" - білоруська журналістка про конференцію на Світязі
-
-
>
-
>
-
>
3397
Чим же відрізняються умови роботи українських філологів від білоруських? Я змогла це побачити на науковій конференції, що відбулася на озері Світязь.
Про це пише Наталка Бабіна у білоруському виданні Наша Ніва.
Не всі білоруси знають, що Світязь не один. Крім білоруського, оспіваного Адамом Міцкевичем, є ще не менш гарне озеро в Україні, центр національного парку і курорт. Саме там має базу відпочинку знаходиться Східноєвропейській національний університет імені Лесі Українки; СНУ. На ній і пройшла наукова конференція «Лінгвостилістика XXI століття: стан та перспективи розвитку». До слова, СНУ - саме той університет, в якому з ініціативи декана факультету філології та журналістики Юрія Громика з цього року буде вивчатися білоруська мова.
У конференції брали участь українські філологи з Луцька, Львова, Одеси, Харкова, а також гості з Білорусі.
Головне, що вразило - українські філологи відчувають себе державниками, залученими в процес будівництва держави. Наукова точність і безмірна захопленість рідною мовою - ось те, що ними рухає. На конференції, природно, обговорювалися різного роду професійні філологічні проблеми, але червоною ниткою проходила головна тема - збереження і розвиток української мови.
Однією із зірок конференції була доктор філологічних наук, професор Національного університету «Львівська політехніка», відомий політик, один з лідерів партії «Свобода» Ірина Фаріон. Будучи депутатом Верховної Ради України, вона набула репутацію радикального політика. А ще вона автор популярної програми «Велич особистості», в якій розповідає про відомих особистостей української історії.
На конференції Ірина Фаріон виступила з доповіддю про авторський стиль Івана Пулюя (1845-1918) - українського фізика-електротехніка і громадського діяча-самостійника, який цікавився і мовними питаннями, переклав Біблію на українську мову. Будучи фізиком, Пулюй вивчав об'єктивні закони природи. А як громадський діяч, націоналіст він накладав фізичний закон збереження енергії або, як він формулював це, «непропащої сили» на світ духу, культури, людського спілкування, сформулювавши його так: «Закон непропащої сили в світі людських відносин, культури - це істина . Істина не зникає. Де правда - там повинна бути перемога».
У свою чергу, Ірина Фаріон «правду мови» захищає пристрасно.
Увечері біля вогнища - українські народні пісні в душевному виконанні луцьких філологів. Світло багаття ставить на обличчях свої акценти. Ірина Фаріон раз по раз змахує сльозу ...
«Мовознавство - це гармонія», - говорила, відкриваючи конференцію, її організатор, завідувач кафедри історії та культури мови факультету філології та журналістики СНУ Світлана Богдан.
Під час екскурсії «Скарби Шацького краю» учасники мали можливість проїхатися по навколишніх селах, почути місцеві говори і тишу осені, дізнатися, як зберігають тут народну культуру.
... Село Адамчуки було насильно переселено з-під Бугу в кінці 1940-х років, під час облаштування кордону з Польщею. Галина Головченко зберегла рідну хату такою, якою вона була в той час. Тепер вона тут живе, а ще тут домашній музей вишивки, а ще вона вчить сільських дітей створювати вироби з соломки.
Професор Світлана Богдан також дбайливо зберегла садибу своїх батьків, сільських вчителів, такою, якою вона була за часів її дитинства. Інтер'єр, яблуні в саду, клуня, навіть запах будинку ... Взагалі, тут я спостерігала те, що раніше бачила в Польщі: якщо на ділянці будується новий сучасний котедж, то господарі не руйнують стару білену хату, а залишають її поруч.
... Серед учасників конференції - луцька журналістка, талановита поетеса Юлія Фінковська. Вона самостійно вивчає білоруську мову, називає її «мовою птахів» і пише по-білоруськи світлі вірші. Ясно, що учасники з Білорусі розмовляють з нею по-білоруськи, щоб дати можливість мовної практики. Після конференції вона написала в ФБ:
«Якщо вперше в жітті два дні поспіль розмовляти в основному білоруською, то на третій помічаєш, як внутрішні діалоги звучать в голові обома мовами одразу! І що дивно, то не втомлює навіть :)
А сёння на працы ўвесь час казала «вось» замест «ось». Ведаеце, гэтая беларуская — то лёгкі наркотык: чым больш яе вакол, тым больш хочацца! Дзякуй за гэтую магчымасць, новыя словы і новыя адценні значэнняў (абяцаю больш не блытаць вожыкаў і вужыкаў)».
... У своїх доповідях гості з Бреста зосередилися на топоніміці рідних для них місць. Голова ГО «Український науково-педагогічний союз «Берегиня » розповів про вживання давньої назви « Бересть» як показника історичної пам'яті, а Антон Дацкевіч і Олексій Шумер - про мікротопоніміку, відповідно, села Пугачова, яке зараз увійшло до складу Бреста, і сіл Городники і Стави Кам'янецького району.
... Берег Світязя. Абсолютно нерухома вода будить тривожне почуття. Чарівне озеро міліє. Кажуть, це відбувається через розробку Хотиславського крейдяного кар'єру, який знаходиться по білоруській стороні кордону і належить Юрію Чижу.
... Це були насичені дні. Пленарні засідання, цікаві доповіді, неформальні бесіди, в тому числі презентація білорусько-українського альманаху «Справа». Це була гаряча філологія. В тому самому, біблійному значенні. «Будьте гарячими або холодними, а не теплими».
... З церкви в Смолярах- Світязьких виходить літня жінка, і так вона нагадує мою бабусю - особою, фігурою, одягом, - що, приголомшена, я мимоволі зупиняюся, щоб подивитися на неї довше.
- А віте чого не йдете разом з усіма до церкви? - питає вона.
- А на вас любуюся. Вельме віте хороша, - відповідаю.
Ми розмовляємо, і її мова, і манера триматися - з повагою до співрозмовника, але сповнена гідності - ще більше підсилює схожість. А коли на прощання вона каже мені: «Едзь з Богам, дитинонько!» - теж, як казала колись бабуся, то настає пора розплакатися і мені ...
... За два дні на Волині не бачила жодного п'яного, нікого, хто б курив. І не чула жодного російського слова. В'їзд на прикордонний перехід «Томашівка» перекритий величезними металевими щитами. Коли машина під'їжджає, вони ховаються в землю, проїхала машина - піднімаються знову. І відсікають рідну мову. «Здравствуйте. Таможенный контроль».
У Бресті українську мову ще почуєш на вулицях, білоруську - в оголошеннях в громадському транспорті.
Вдома в Мінську застаю сина (7 клас) за домашнім завданням. Готує російську літературу, задали напам'ять вивчити російську народну ліричну пісню. Не вчиться - немає рими.
- Мамо, - каже Тарас, - вчителька сказала, що «для наших народних пісень характерна відсутність рими». А я подумав, що моя улюблена народна пісня - «Там на горі два дубкі», і там прекрасна рима.
Зі шкільної програми викинули диференціали і інтеграли, скоротили вивчення хімії та фізики на рік, але «наші російські пісні», звичайно, треба неодмінно вчити напам'ять.
Та Бог з ним. І білоруську мову Тарас знає прекрасно, і хімічні досліди вміє проводити, і про диференціали, прийде час, йому тато розповість. А ще ми з ним записалися на безкоштовні курси української мови при «Товаристві білоруської мови».
Наталка Бабіна, Волинь-Мінськ. Фото Світлани Богдан і Юлії Фінковської
