Ніна Корець - серед переможців міжнародного літературно-гумористичного конкурсу
-
-
>
-
>
-
>
5675
З нагоди 175-річчя виходу першого повного видання «Енеїди» Івана Котляревського літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» було оголошено І міжнародний поетичний конкурс гумористичного віршу «Щиро безъ обенякивъ...» (правопис збережено за першоджерелом).
Це літературне змагання поетів відбувалося відповідно до теми сучасності, насиченої іронією, сарказмом, бурлеском, пародіюванням, а головне - гумором.
Після завершеня терміну прийому творів було видано Вісник конкурсу, ілюстрований сучасними українськими художниками. Він презентувався на найбільшому в Україні міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал», який проходив 17-21 травня у м. Києві, фокусуючись цього разу саме на кураторській програмі про сміховинну культуру, гумор.
В конкурсі взяли участь більше 100 учасників з різних куточків України, в тому числі й Криму, а також з Канади та США. Журі конкурсу – Лєна Дадукевич, Олександр Перуцький, Маргарита Шевернога (Каменєва), Володимир Даник, Олег Бондар та Олександр Апальков.
Серед переможців конкурсу й шачанка Ніна Корець, методист Шацького Будинку дитячої та юнацької творчості. Вона розділила ІІ місце ще з однією учасницею, оскільки перше місце журі вирішило не присуджувати. Третє місце (теж, до речі, розділене ще з одним учасником) дісталось також волинянину Михайлові Луцюку.
Автори трьох найкращих поезій відзначені дипломами та нагородами. Їхні твори будуть перекладені німецькою мовою та опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas".
Також інші твори Ніни Корець друкувалися на сторінках видання «Склянка часу» № 81, 82, та в альманахах «Скіфія».
ТАКОГО ЩЕ-М НЕ ВИДІВ
(з гуцульських небилиць)
Збудився ранок у карпатськім світі
В смереково-небеснім верховітті
І вітерцем пробігся біля броду,
Гойднувши в хвилях Черемоша води.
Вздовж річки диво-стежкою гірською
Старий гуцул неквапно йшов з косою.
На полонині край намета-хатки
Турист якийсь робив собі зарядку.
Гуцул зняв шапку – ґречне привітання,
Турист і далі тисне віджимання.
– Йой-йой, – завів дідок із ним розмову, –
В житті я видів всякії людкове,
Між вас, туристів, злодії й гульвіси,
З-під носа всьо, шо хочеш, в тебе свиснут,
Хоч ґвалт кричи, не відшукаєш крайніх –
Непевні нині в нас часи, нефайні:
І коні крадут, і корови крадут,
І не знайти на них ніяку раду,
Й нахабства їм, скажу, не позичати –
Торік украли ровірка з-під хати,
Але жеби, жеби отако зранє
Страждало от злодюг чиєсь коханє?
Не видів ще-м (аж очі звів на лоба),
Жеб дівку хтось украв прямком з-під хлопа!
