«Головне - правильне моральне налаштування»: колишній строковик про службу в армії

Нещодавно закінчилася півторарічна строкова служба у  Артема Писачука із Затишшя. Юнак отримав неабияку військово-фізичну та моральну підготовку і впевнений, що у разі небезпеки, зможе захистити рідну землю від ворога.

Про це пише газета «Шацький край».

Я зустрілася з Артемом та запропонувала йому розповісти про те, що потрібно знати юнакам про військову службу. Розмовляли про все: від очікувань та сподівань, коли ще тільки вступив до лав Збройних сил України, і до теперішнього розуміння армійських реалій життя. Сподіваюся, що завдяки нашому спілкуванню вдасться розвіяти побоювання представників весняного призову, який проводить на даний час Шацький районний центр комплектування та соціальної підтримки. 

Хлопець відзначив, що служити пішов за власним бажанням, адже на своєму досвіді хотів упевнитися, що «не такий страшний дідько, як його малюють». Коли після вручення повістки були виконані всі формальності й позаду лишилися власні побоювання та переживання батьків, хлопець почав знайомитися з військовою справою у навчальному центрі «Десна». Там він знаходився майже два місяці. Не приховує той факт, що було досить складно  фізично й морально. Особливо сумував за рідними. З вдячністю згадує сестричок, які з перших днів перебування у чужому середовищі підтримували його телефонними повідомленнями.  

По закінченню підготовки Артема направили у військову частину міста Прилуки Чернігівської області, що входить до складу Повітряних Сил ЗСУ, де служив на посаді стрільця взводу охорони роти, охорони батальйону. Там тривали теоретичні та практичні навчання. Більшість часу присвячували спортивним тренуванням, стройовій підготовці, чергуванню в нарядах, поводженню зі зброєю тощо. Позитивно відгукується юнак і про умови проживання та харчування.

«Жалітися нема на що. Годували нас непогано та й у казармі були цілком пристойні умови, мали все необхідне для побуту», – розповідає хлопець.

Артем чув від інших про «дідівщину», тож побоювався її, але відносини зі старшим призовом складалися цілком нормально.

«Ніхто нас не бив, не принижував, не примушував до якихось нестатутних дій. А навпаки, старші товариші вчили молодших деяким речам в армійському побуті, контролювати в нарядах та інше», – продовжує розповідь колишній строковик.

Разом з товаришами юнак часто заступав у чергування, під час яких вони охороняли повітряний простір держави, несли вартову службу, убезпечуючи військову частину. Навантаження було чималим, проте у вільний час строковики мали змогу відпочити у кімнаті традицій, де знаходився телевізор та чимало музичних інструментів. Ті, кому більше подобався активний відпочинок, гуляли містом, грали спортивні ігри, зокрема, футбол.

«Я вважаю, що строкова служба  – це не вибір, поставлений перед тобою, а – обов’язок. Виконуючи його, отримуєш неоціненний досвід, тому тих, хто ухиляється складно зрозуміти. А ще армія дає можливість зупинитися й подумати, що робити далі. На даний час Збройні сили повністю забезпечені всім необхідним і є своєрідним щитом для народу. Неважливо хто президент і яка ситуація в країні, важливо віддати свій борг перед державою. І я зробив це без вагань», – впевнено висловлює  свою позицію Артем.

А на завершення нашої розмови дає рекомендації майбутнім строковикам, – головне, правильне моральне налаштування. Слід просто змиритися з призначенням долі та усвідомити, що знайомий уклад життя та улюблені звички разом із цивільним одягом стануть знову доступними  більш як за рік. І якщо правильно не налаштуєшся, то це за тебе набагато жорсткіше зробить армійське середовище.

Підписувати контракт, аби продовжити військову службу Артем Писачук поки не планує, хоча на майбутнє не виключає такої можливості, адже строкова служба відкриває перспективи у кар’єрі, яких не було раніше.