Артистку з Острів'я з ювілеєм привітала відома телеведуча Оксана Пекун

21 Лютого 2021, 11:29

3838

Народна мудрість каже, що пісня – це душа народу. Вона супроводжує людину протягом усього її життя, допомагає у праці та в дорозі, розвіює тугу у важкі хвилини та підносить до небес у радісні моменти.

«Скільки себе пам’ятаю, я завжди співала. Мені здається, я й співати навчилася раніше, ніж говорити», – каже Ольга Шульга. Вона – одна з найспівучіших у народному аматорському колективі «Острів'яночка», що діє при клубі села Острів’я, а її сольний акапельний спів українських пісень не може залишити байдужим навіть далеку від народної творчості людину, пише газета «Новий погляд +».

Народилася жінка в селі Острів’я 16 лютого 1951 року, тож днями у родинному колі її вітали рідні та близькі із славним життєвим ювілеєм – 70-річчям.

Нелегкою була її доля. Батьки – прості колгоспники, а в родині, окрім Галини, підростали ще четверо сестер. Дівчата змалку допомагали батькам, чим могли: у полі, колгоспі, вдома. Не цуралися навіть чоловічої важкої праці. А після закінчення восьмого класу дівчина разом із сестрами почала їздити на заробітки. Була у Підгайцях Луцького району, потім – два роки їздила на роботу на цегельний завод в Росію. Три сестри так і залишилися там, у Росії, вийшли заміж та створили власні сім'ї. Ще одна сестра знайшла своє щастя у Білорусі.

Галина ж залишилася тут, в селі, біля батьків. У 19 років вийшла заміж, влаштувалася у місцевий колгосп дояркою, де пропрацювала аж 35(!) років. Та з чоловіком, каже, більше натерпілася горя, ніж мала щастя, бо той не цурався заглядати у чарку. Не спиняло того навіть народження чотирьох синів: Миколи, Михайла (на жаль, син помер у віці 34 років), Сергія та Олександра.

Рік за роком росли сини, мужніли, летіли від батьківського крила та шукали свою долю. Та ніколи не забували про найріднішу для них людину – матір. І тепер, коли один син живе у Малориті, що на Білорусі, двоє інших – в Острів’ї, щодня телефонують по декілька разів, приїжджають та привозять їй усе, що треба.

Попри життєві негаразди, Ольга Григорівна ніколи не покидала співати, бо дуже вже мала хороший слух та успадкований від батька дзвінкий сильний голос, з якого дивувалася її нині покійна вчителька. «Оце голос! Оце голос!», – все приказувала малій Олі. А коли дружина священника запитала, чи Ольга десь вчилася співати, що так гарно виводить, жартома відказала: «Так, вчилася, у коровнику заспівухою була!»

ЇЇ слова були недалекими від правди, бо зізнається, що частенько, коли доїла колгоспних корів, заводила дзвінкої української пісні, бо ж каже, акустика там ого-го яка!

З 2004 року, відколи створився фольклорний колектив «Острів'яночка», його керівниця Валентина Карамач запросила стати його учасницею Ольгу Шульгу, яку завше називає не інакше, як «наш соловейко». І недарма, бо ж перша співуха на селі стала для колективу своєрідним джерелом народних пісень. Переймала їх ще з дитинства, а потім і в дорослому віці від своєї старшої сусідки – тітки Гапки.

-Бувало, сядемо увечері удвох з тіткою, заведемо пісню, на пів села чутно. Раніше співали скрізь і всюди: ідемо додому з ферми – співаємо, вийдемо на берег озера у вихідні – співаємо, - пригадує ювілярка.

Разом із «Острів’яночкою» побувала Ольга Григорівна на багатьох фестивалях і конкурсах, навіть на телебаченні довелося виступати у відомій телепередачі Оксани Пекун «Фольк-мюзік». Та найбільше вражень залишилося від виступів та позакулісних співів разом з іншими колективами Волині на фольклорно-етнографічному фестивалі «Берегиня», що відбувався щороку в Луцьку.

Чи не найбільш давньою у репертуарі фольклорного колективу є пісня «Із-за гори кам’яної», яку акапельно виконує Ольга Григорівна та з якою доводилося виступати на обласній сцені. Її, зізнається, серед інших почула з вуст тої ж таки тітки Гапки, як і багато інших обрядових пісень: весільних, коровайних, жниварських, що виконує фольклорний колектив на районній сцені під час концертів, фестивалів та конкурсів.

Понад 20 років співає Ольга Шульга ще й у церковному хорі. Як тільки випаде неділя – щоразу йде до церкви, де разом зі своїми односельцями воздає у молитвах подяку Всевишньому за прожитий день, за здоров’я рідних – трьох синів, невісток, десятьох внуків та двох правнуків.

У будній день любить засісти за улюблені заняття – в'язання спицями та гачком, в’язання круглих хідників чи … оригамі. Різноманітні паперові вази, шкатулки, корзинки робить із газет та фарбує, а потім роздає рідним та друзям.

А в день ювілею з вітаннями та піснями завітали до хати Ольги Григорівни її колежанки по сцені – колективи «Острів'яночка» та «Молодички» з Шацького МБК на чолі з директоркою Ніною Вирович. Заспівали пісень, у яких зичили до сотні літ прожити у мирі та злагоді, у доброму здоров’ї та благополуччі. А ще – вручили запашний коровай! А скільки радості в очах ювілярки світилося від несподіваного дзвінка від зірки телеекрану України – ведучої та артистки Оксани Пекун, котра привітала острів'янського соловейка піснею «Многая літа».

А ми ж зичимо ювілярці ще не один десяток років у доброму здоров’ї радувати своїм співом районну публіку!