Люди в масках: «Пам’ятаю, як боялась без маски вийти навіть за межі свого подвір’я», – Аня Губанова, студентка

15 Лютого 2021, 17:00

3881

Журналісти Район.Шацьк та фотограф Владислав Мальцев запускають спільний проєкт «Люди в масках».

Ідея проєкту – показати, як змінилося життя шачан з приходом коронавірусу.

Медична маска для багатьох може здаватися спробою впокорити суспільство, «закрити рота». Проєкт дасть можливість публічно висловити свою думку кожному та нагадає про важливість засобів захисту.

Першою учасницею проєкту є Анна Губанова, студентка Шацького лісового фахового коледжу імені В. Сулька.

«Все розпочиналось з того, що в лютому минулого року у моїй групі, де навчається 29 студентів, були присутні лише 9 моїх одногрупників. Всі інші – вдома на лікарняному. Вже тоді ходили чутки про ковід, та на це не сильно звертали увагу, тому що на той момент він був лише за кордоном. Все було б добре, якби на лікарняне не пішли половина студентів нашого коледжу, в тому числі і я.

6 лютого минулого року мене поклали в лікарню і сказали, що в мене звичайне запалення. Тоді мене навіть не брав сумнів, щось типу: «А може це корона?» Правда, чи це запалення, чи все-таки це був справді ковід, я досі не знаю.

Одужала я тоді, коли в нашому коледжі оголосили тимчасовий карантин, бо вже тоді з’явився перший «коронований» українець.

Потім почалось введення жорсткого карантину, обов’язкове носіння масок (навіть на вулиці) і рукавичок. Як зараз пам’ятаю, як тоді боялась без маски вийти навіть за межі свого подвір’я, і просто нападає сміх. Це була, ніби фобія. Проте, з часом я набралась сміливості та хоробрості і їздила на велосипеді кататись по наших Шацьких озерах (знову ж таки, з маскою на обличчі, бо не дай Боже побачить поліція, що я без неї).

З часом нам організували дистанційне навчання, завдяки якому в мене оцінки стали навіть набагато кращі. І плюс був в тому, що ти сидиш вдома, маєш значно більше часу на підготовку до якоїсь пари, кожної перерви могла піти на кухню і вхопити щось смачненьке.

Потрошки ця вся фобія з масками в мене почала зникати, а іноді й взагалі забувала, що є карантин, особливо літом. Тоді було багато відпочинку, де всі вже забули про цей ковід, незабутні вечори в крутих компаніях, класні дискотеки й атмосфера «ковідного літа».

Восени ми у звичайному режимі навчались в коледжі, без карантину і дистанційного навчання, щоправда, з обов’язковим носінням масок.

11 грудня ми пішли на канікули, після яких повернулись на навчання вже в дистанційній формі, яка була лише 2 тижні.

Зараз навчаюсь на очному навчанні й живу вже звичайним життям, ніби без карантину (ну майже).

Нещодавно я захворіла і сімейна лікарка направила мене на тест, який показав, що ковіду в мене нема. Чому я дуже тішуся.

Загалом, в карантині є свої плюси й мінуси. Та весна і початок пандемії мені згадується з атмосферою, яку кожен відчув або ще відчуває по-своєму: хто зі страхом, хто навпаки полюбив карантин за вільний час, а хто зненавидів через свої певні причини. Є й ті, хто пасивно до цього відноситься.

Для мене весна 2020 року запам’ятається точно на все життя. Це буде одна з частин історії нашого часу, про яку буде знати наше наступне покоління. Але нехай воно знає це лише через книжки, а не відчуватиме це все на собі».

Якщо ви хочете взяти участь у проєкті «Люди в масках», звертайтеся до редакції Район.Шацьк.

Кожен учасник отримає декілька професійних фото (за домовленістю) від фотографа Владислава Мальцева, одне з них мусить бути в захисній масці.

Обов'язковою умовою є згода на публікацію фото та розповіді щодо життя на карантині.