Вілицька трагедія: село, що повстало з попелу

22 червня двічі стало трагічним та пам’ятним днем для жителів села Вілиця. У 1941 році пішов відлік початку Великої Вітчизняної війни, коли німецькі війська несподівано перетнули рубіж з прикордонним Шацьким районом, що проходив по річці Західний Буг.

А вже рівно через рік віличан спіткала нова трагедія, що принесла горе та смерть у кожну родину. Увірвавшись на бронемашинах до села з каральною експедицією, аби помститися за смерть німецького солдата та кількох поліцаїв, німецька зондер-команда спалила 52 обійстя, а разом з ними - 96 людей. А через тиждень ця ж команда поїхала палити село Кортеліси…

75 довгих роки відділяють нас від цієї трагедії. Але про неї пам’ятають та ще довго берегтимуть у пам’яті не лише жителі села, а й району.

Вшанувати пам’ять людей, які загинули у Вілиці в день літнього сонцестояння 1942 року, на мітинг-реквієм прибули перший заступник голови Шацької РДА Віктор Плейтух, керуюча справами Шацької районної ради Ольга Сахарук, голова Шацької селищної ради Сергій Віннічук, голова районної організації ветеранів війни та праці Адам Дударчук, в.о. старости Прип’ятського старостинського округу Іван Гінчук.

«Ми повинні пам’ятати про невинних жертв війни, якими стали жителі цього невеликого села. Пам’ятати та розповідати про це нашим дітям. Сьогодні ми живемо в умовах іншої війни - російсько-української, і там також наші хлопці виконують свій громадянський обов’язок зі зброєю в руках, захищаючи землю від ворога,» - зазначив Сергій Віннічук, побажавши мирного неба, процвітання та благополуччя жителям Вілиці.

Про те, що ми мусимо пам’ятати про трагедію села, знати імена спалених німцями віличан, говорив Віктор Плейтух: «Ми не можемо жити минулим, маємо вірити у те, що село розвиватиметься, і робити для цього усе від нас залежне. Але не маємо права забути про найстрашніший день в історії села, яке перетворили в попіл та в якому загинули безневинні його жителі, аби не допустити цього знову».

«Село Вілиця пережило нелегкі роки після трагедії 22 червня 1942 року. Але коли їдеш селом, то бачиш, що з’являються нові будинки, по вулиці бігають діти. Значить, воно живе. Тож бажаю вам, аби жіночі голови ніколи не покривали чорні хустини, і таких трагедій більше не знала наша історія,» - доповнила Ольга Сахарук.

До людей старшого покоління та вчителів із проханням берегти пам’ять про тих, хто загинув, пам’ятати усіх поіменно звернувся Адам Дударчук. Прізвища та імена загиблих 22 червня викарбувано на пам’ятному знакові, що поставлено біля сільського обеліску п’ять років тому.  У свій час уточненням прізвищ віличан, які загинули 22 червня, та збором інформації про ті події займався житель села Кропивники Віктор Гриппа, допомагали йому в цьому Петро Цвид та Володимир Сухецький.

Про події, які відбувалися 75 років тому, розповів житель села Вілиця, депутат Шацької районної ради Петро Цвид. Поділилася спогадами про трагічні події того страшного, незабутнього дня свідок кривавих подій Положевець Ганна Семенівна, жителька Шацька.

Окрім неї, в живих сьогодні залишаються ще двоє свідків – жителі села Вілиця Сіжук Марія Семенівна та Хотинець Ганна Петрівна. В їхній пам’яті й до сьогодні до найменших дрібниць зринають спогади 75-річної давнини…

На мітингу скорботні слова звучали з вуст учнів ЗОШ І-ІІІ ст. с.Прип’ять, котрі також запалили в знак пам’яті лампадки. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять своїх загиблих земляків. Помолився за упокій душ загиблих віличан отець Сергій Омелянюк, настоятель Свято-Дмитріївського храму села Прип’ять.

Пам’ятаймо про це. Не маємо права забути.

1

1

1

1

1

2