Пишуть картини, мандрують, наводять лад у домі: чим займаються жителі Шацького району під час карантину

Карантин, необхідність залишатися вдома, аби не наразити себе і рідних на небезпеку підхопити коронавірус, змушують жителів Шацького району звикати до життя в новій, не завжди приємній реальності.

Втім, шачани не нудьгують, кожен знаходить заняття до душі. Більше того, вони всі оптимісти і стверджують, що навіть в примусовій ізоляції життя триває!

Про це пише газета «Новий погляд+».

Людмила Максимчук, дописувачка газети «Шацький край»:

– Особисто для мене карантинні будні – це час активної творчої роботи. Намагаюся не впадати у відчай та паніку і продовжую натхненно писати для читачів районної газети «Шацький край» та у свою «шухляду». А ще повернулася до улюбленого живопису. Ідеї, які  довго виношувала в голові, тепер поступово втілюю в життя. Цьому ще більше сприяє нестандартна атмосфера, яка по-особливому діє на робочий процес, даючи можливість переосмислити сутність життя.

Раджу всім спробувати відкрити в собі нові можливості, адже, коли активний рух призупинився, а ти робиш крок вперед, то це – круто.

Аліна Штемпель, учениця 10 класу ОЗЗСО І-ІІІ ст. «Світязький ліцей»:

– Карантин – це не канікули, тож наше навчання триває. Звичайно, у трохи незвичній для нас формі, але все ж ми намагаємось освоїти шкільну програму. Працюємо разом з вчителями у Viber. Кожний класс створив групу. Вчителі дають завдання та додаткові матеріали (відео, презентації), а ми, учні, виконуємо. Якщо щось не зрозуміло, працюємо у телефонному режимі.

Звісно, не так вже й легко навчатись дистанційно, але вчителі завжди приходять нам на допомогу. Також з деяких предметів проходимо онлайн тестування, дивимось відеоуроки. Під час карантину намагаємось сидіти вдома, виходити за межі двору лише в екстрених ситуаціях. Дихаємо свіжим повітрям, гуляємо у дворі, адже такої сонячної і теплої погоди дуже важко всидіти в будинку. На мою думку, карантин навчить нас цінувати те, що маємо: школу, роботу, друзів, природу. Все те, що здається буденним, на що ми дуже часто не звертаємо уваги...

Щиро вірю, що скоро закінчиться карантин і все буде добре. А зараз головне – залишатися вдома, берегти себе та рідних!

Анатолій Цюп’ящук, вчитель історії в ЗОШ І-ІІІ ст. села Піща:

– Мені, моїм друзям і рідним на карантині ніколи сумувати. Нещодавно запланували і змогли реалізувати дуже цікаву мандрівку. Вирішили, що треба взяти руки в ноги і відкрити для себе нове озеро (а їх у Шацькому районі 23!). Отож, ним став Ритець, що знаходиться в селі Кошари. Чому воно? Подейкували люди, що водойма має незвичне забарвлення. Ми підтверджуємо цю думку, бо вода там реально червонувата – все завдяки водоростям, що ростуть у цій водоймі.

Дорогою відкривали для себе нові місця й населені пункти. Помилувалися ніжним цвітом печіночниці звичайної (гордий, що знаю назву цієї рослини, бо ж колишніх членів екологічної агітбригади не буває!)

В результаті в мене з’явилося багато запитань: чому в селі Залісся будинки фарбують у різні, непоєднувані кольори; навіщо білити вапном стовпи для освітлення; чому у селі, де лише одна вулиця, назвали її Центральною (але окреме спасибі селу Кошари, де вулиці названі в честь Сагайдачного й Дорошенка); чому у деяких селах ізоляція почалася ще до початку карантину?

А ще Google Maps відверто брехало нам по кілометражу, бо замість обіцяних 30 км ми пройшли 41. Такі походи – чудовий спосіб глянути правді і очі й переосмислити в чомусь своє життя.

Раїса Гурко, вчителька-пенсіонерка, смт Шацьк:

– Карантин, введений у зв’язку зі світовою пандемією, змінив спосіб життя кожного. Хоч люди пенсійного віку не мали такого напруженого графіка, як ті, що працюють, проте багато в чому довелось перебудуватись. У мене, наприклад, вивільнився час, який я витрачала на відвідування бібліотеки, ринку, магазинів, а також на «живе» спілкування з рідними. На жаль, перестала ходити й до церкви. Раніше намагалася планувати кожен день, щоб устигнути зробити все необхідне. За колишньою учительською звичкою, щоразу вставала вранці з дзвінком будильника: хотілося і фізично попрацювати, і почитати, і поспілкуватися з близькими.

З початком карантину так само продумую, що маю зробити щодня, але не підганяю себе, адже часу більш-менш вистачає. Все необхідне купляють і приносять діти, я ж займаюся вдома прибиранням, підготовкою до Великодня. Якщо раніше тільки провітрювала книжки зі своєї бібліотеки, то тепер перебрала уважно все, непотрібне вилучила на макулатуру. Деякі газети, витяги із статей, що втратили актуальність, також викинула.

Після фізичної праці люблю почитати ті художні книжки, на які не вистачало часу раніше. Перечитую також і класику. А ще примусила себе робити те, що не дуже люблю: позашивати, підремонтувати, провітрити одяг.

Коли замислююсь інколи, то стає страшно, бо ми живемо в страшний час і вже починаємо звикати до жахливих новин: загибелі військових, смерті земляків від коронавірусу. Дуже переживаю й за майбутнє України. Молюся, аби ті тривожні часи швидко минули, а люди стали більш чуйними, співчутливими, відповідальними, навчилися цінувати кожну мить життя.

Ігор Самолюк, директор Шацького спортивного клубу «Континіум»:

–З початком карантину ми перестали проводити заняття з дзюдо у приміщенні Шацької спортивної школи. Втім, діти продовжують тренуватися вдома. Я створив групу у Viber, де ми з юними спортсменами постійно комунікуємо. Діти виконують фізичні вправи і періодично отримують від мене завдання. Скажімо, їм потрібно навчитися правильно скручувати кімоно, зробити певну кількість стрибків на скакалці та інше.

Щоб зацікавити і зробити заняття веселішими, я прошу їх знімати тренування на відео чи робити фото. Дітям це подобається. Вони зрозуміли, що підтримувати свою фізичну форму і займатися спортом можна і вдома.

Оксана Голядинець, професійна швачка, смт Шацьк:

– З початком карантину я почала шити захисні маски. Я бачу, яка зараз ситуація в країні: масок в аптеках немає, а людям захищатися від вірусу потрібно. Не всі вміють шити, а я – швачка з 15-річним досвідом. Замовляю бязь і марлю в інтернет-магазинах і створюю вироби, які складаються з чотирьох шарів тканини.

Така маска створює максимально можливий захист, до того ж у ній комфортно дихати. Її можна носити не більше 4 годин. Після цього треба випрати та попрасувати під високою температурою. Маю маски будь-яких кольорів, вартість – доступна для кожного.

Мирослава ЦЮП’ЯХ