«Знайдімо сили й вилізьмо з лайна» – жителька Пульма написала вірш про найактуальніше
Жителька села Пульмо Галина Пашечко написала вірш про непросту політичну та економічну ситуацію в Україні.
Галина Адамівна – мама воїна Ярослава, який в перший, найважчий, рік війни з честю виконав свій військовий обов’язок у складі Володимир-Волинської 51-ї окремої механізованої бригади.
У творчому доробку поетки є вірші, присвячені загиблому бійцю з Шацька Сергієві Мокренку, та іншим захисникам, які віддали своє життя за цілісну і незалежну Україну.
Читайте також:
«Матері твоїй вклонюсь до ніг...» – вірш до річниці загибелі воїна з Шацька
Жителька Пульма присвятила поезії тим, хто віддав життя за Україну
Захисникам України присвячується: вірш жительки Пульма
Щоб краще нам жилося в Україні
Якби ми воювали так, як турки, війна б закінчилась давно.
А ми у Мінську граєм в піжмурки з сумнівними особами ОРДЛО.
У путінських очах Зеленський бачить мир? При цьому стрілянина не вщухає.
По лінії усій війська вже відвели, а вогнище війни і досі не згасає.
А може, просто вигідно вести війну? Життями хлопців покривати злодіяння?
І твердити про сутичку гібридну, не маючи ні краплі покаяння.
Народ у пошуках роботи, як біженець, на захід вирушає.
Привозить звідти марки або злоті. А власна економіка занепадає.
На все спокійно дивимось давно. Мізерні пенсії, смішні зарплати.
Та й землю краще продамо. Навіщо нам її орати?
Те, що вирощують у господарстві, державі зовсім не потрібне.
Свій розпач топлять у пияцтві, бо кращих змін ніяк не видно.
А прикро не за себе – за дітей, які в майбутньому залишаться без пенсій.
Тому і вірусами знищують людей, щоб на мільйони їх ставало менше.
Вже шостий президент у нас, а зміни тільки на папері.
Корупція була і буде повсякчас. Вона вже в генах наших або в крові.
Ми дуже хочем рухатись вперед, насправді ж топчемось на місці.
Щодня у нас букет проблем або з новин жахливі вісті.
Колись з ентузіазмом рухались вперед, з надією, що доживем до комунізму.
У пам'яті лишився цей момент з переліком чеснот і гуманізму.
Ми зараз стоїмо на роздоріжжі, задумавшись, куди нам прямувати.
Борги по МВФ ростуть, немов на дріжджах. Як не крути, а треба віддавати.
Знайдімо сили й вилізьмо з лайна, в якому нас тримають нині.
Стараймось викластись сповна, щоб краще нам жилося в Україні.
Галина ПАШЕЧКО
Коментарі