Піща: перша згадка про церкву датується 16 століттям

21 Лютого 2020, 14:26

5113

У Шацькому районі налічується дев’ять дерев’яних храмів, з яких п’ять були збудовані у XVIII-ХІХ століттях, а чотири – протягом 1990-2010 років.

Значна частина тих, що раніше також фундаментували в межах сучасної території, на жаль, не збереглася донині або була замінена на муровані – пише газета «Новий погляд+».

Читайте також:

Церква святої Варвари в Острів’ї – пам’ятка архітектури місцевого значення

Цвинтарна каплиця в Піщі – дерев'яна пам'ятка старовини 19 століття

Село Піща. Церква Казанської ікони Богородиці

Пам’ятка архітектури та містобудування національного значення (рішення Ради Міністрів УРСР № 442 від 06 вересня 1979 року, охоронний №1042). Церква вперше згадується у 1510-1531 роках як покинута. Можливо, це було пов’язане з частими набігами татар, які руйнували храми і забирали в неволю населення.

У 1619-1620-х храм вже був уніатським, а у 1796 році переведений у православ’я. Клірова відомість за 1796-й повідомляє, що церква святого Симеона Стовпника дерев’яна, нова, до священослужіння придатна. Нова в селі побудована у 1801 році на кошти парафіян. У 1878-му церква отримала ім’я Казанської ікони Богородиці. У післявоєнний період постійно функціонувала.

Композиція церкви відходить від народних традицій дерев'яного зодчества Правобережної України. Пам'ятка наближається за типом до слобожанських дерев'яних храмів, а також відображає тенденції московської архітектури межі XIX-XX століть.

. Казанська церква. Загальний вигляд. Фото В. Завади, 1986 рік

У 1878 році капітально відремонтована, підведений новий фундамент, прибудована триярусна дзвіниця. У 1912-му початково дерев’яна тридільна церква доповнена п’ятьма боковими зрубами. Хрестовий план утворений шестигранним центральним, до якого по осі захід-схід прилягають п'ятигранна апсида і маленький невиражений трапецієподібний в плані бабинець. По осі північ-південь до центрального простору прилягають бічні зруби, перекриті тригранною дощатою стелею.

Невеликі службові приміщення симетрично врівноважені в загальній композиції. Двосхилі дахи увінчані по гребеню нетрадиційними стилізованими главками. До бабинця примикає триярусна дзвіниця – восьмерик на двох четвериках, накрита шатром. Зруби на кам'яному фундаменті, обшиті вертикально та горизонтально. Збереглося декоративне оздоблення інтер'єру XVIII-XIX століття, а саме: чотириярусний іконостас (можливо, 1892 рік) і різні кіоти – кінця ХVІІІ і початку ХІХ.

Іконостас церкви. Фото С. Лончука, 2017 рік

Нині в нефі підшита стеля, тоді як у первинному варіанті він перекривався зімкнутим восьмигранним склепінням з виходом на ліхтар, прихованим під високою двосхилою покрівлею. Бокові прибудови перекриті тригранним склепінням, яке нагадує коробове. У вівтарному зрубі й в бабинці плоска стеля.

Стіни церкви прикрашені сволоками. Перехід до восьмигранної форми в північно-західному і південно-західному прямокутних кутах нефа здійснений врубкою клинців з плоским дном. Така структура не була характерною для дерев’яного народного будівництва ХVІ-ХVІІІ століть і з’явилась, очевидно, лише в ХІХ. Балкон-хори утворюють другий ярус бабинця, котрий виходить у неф трицентровою аркою-вирізом.

У 1901-му прибудовані ризниця та бабинець, проведені внутрішні й зовнішні ремонти^.На стінах церкви і дзвіниці є записи про ремонти 1866, 1899, 1901, 1926, 1960-61, 1970 років. На дзвіниці є п’ять дзвонів: 18, 7, 5, 3, і 1 1/2 пуда. На найбільшому міститься дарчий напис місцевого поміщика Міхала Ґутовскі: «TEGO DZWONA FUNDATOREM MIHAL GUTOWSKI / W PISZCZU 1854 ROCU D 17 M: WRZESNIA / LALIL OSTROWSKI», на другому – «A*E* SOLI GLORIA ANNO», на третьому – «TEO DOMINI SPERO».