Жителька Світязя розповіла, як колись святкували Коляду
-
-
>
-
>
-
>
2475
Жителька села Світязь Світлана Грибук-Лукашова розповіла про традиції святкування Коляди у родині.
Свою розповідь світязянка опублікувала у соцмережі фейсбук.
Подаємо її розповідь без змін.
«Моє дитинство та юність припали на часи, коли релігія була «опіумом для народу», а народні обряди, традиції та звичаї «пережитком капіталізму». Та як би тодішня влада не старалась, люди у своїх домівках, у своїх родинах продовжували дотримуватись звичаїв своїх предків, можливо, не в повному обʼємі, можливо, не так яскраво, проте дотримувались. Особливо це стосувалося Різдвяно-новорічних свят.
Пригадую вечір перед Різдвом: із настанням сутінок, «на першій зорі», батько йшов до клуні, брав добрячу жменю мʼякої отави з домашньої долини та приносив до хати:
«Добрий вечір з Колядо́ю!», – вигукував, стоячи на порозі.
«З Вами здоровими!», – відказувала мама, забирала з батькових рук сіно і клала його кубельцем на кінці лави за столом – це символ ясельок, у які Діва Марія поклала новонародженого Христа. На сіно по центру мама клала свіжоспечений пісний пиріжок – це сам Ісусик, адже в християнстві са́ме Хліб символізує Тіло Господнє. Оця домашня інсталяція і була Коляда́.
З появою в хаті Коляди́ діти йшли колядувати. За радянських часів колядники до хати не заходили, колядували під вікном, щоб не впізнали, боялись проблем.
Коляда́ була в хаті до Водохреща. Потім сіно з Коляди́ мама віддавала корівці, щоб було телятко. У кого була кобила, то вділяли і їй, щоб було лошатко. У кого не було худоби, то розкладали це сіно по курячих кублах, щоб були квочки з курчатами. Сам пиріжок розмочували у воді та віддавали курям.
Кілька років минуло, як відійшли у вічність мої батьки.
«Добрий вечір з Колядою!», – це вже вигукує мій чоловік.
«З Вами здоровими!» – відказую я і кладу Коляду, ні, вже не на лаву (віджила й вона своє), але обовʼязково біля столу.
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!!»
