Сліди скандинавського льодовика, забуті хати та край світу в Красному Бору, або мандри незвіданою Шаччиною

10 Березня 2019, 18:25

7111

Щоб мандрувати, відкривати для себе нові горизонти – не обов‘язково кудись їхати за сотні, а може й тисячі кілометрів, коли поряд є ще стільки незвіданого.

Мало хто був і знає, що у нас, на Волині, в Шацькому районі поблизу села Ростань залишилися сліди Скандинавського льодовика, який по собі залишив величезні каньйони близько 12 тисяч років тому. Піднімаючись на його вершини, відкриваються неймовірна краса тутешніх краєвидів, а його обриви, схили, різкі підйоми нагадують справжні Карпати, – йдеться на сторінці Світязь-Аktive у Facebook.

Але найцікавіше те, що на цих льдовикових горах часто просто посеред лісу можна знайти маленькі ракушки та морські камені, різного кольору та розміру: від маленької піщинки до великого валуна, з відблиском солі та багатьма гірськими породами. Зважаючи на такі знахідки, важко заперечити, що це не відбиток льодовика.

Далі ви відправитесь до трьох майже зниклих сіл, які знаходяться поблизу кордону з Білоруссю. Дорогою вам зустрічатимуться порослі плющем дерева, яких тут просто сила-силенна.

Ростань. В селі можна відвідали старовинну церкву, якій майже 100 років.

Але неймовірно цікаве чекає попереду.

Село Перешпа з єдиною вулицею та малими, старими будинками, в яких давно вже ніхто не живе. В кожну хатинку можна зазирнути через зруйновані двері або розбиті вікна, і кожна з них має свою історію. Тут можна побачити старий диван, дитяче ліжечко, відчинену шафу, наповнену старими речами, на стінах залишились картини та ікони, а на вікнах – почорніла тюль з фіранки. Створюється таке відчуття, ніби господарі кудись поспішали чи тікали, що в метушні забирали найцінніші речі і по собі залишили безлад.

Прямуючи далі, ви потрапите на крайню точку Північно-Західної України, на хутір Красний Бір, в якому, на відмінну від попереднього села, ще існує життя.

Можна завітати до 92-річної мешканки хутора Жилюк Ірини Афанасіївни, побачити її побут, який не змінювався від 30-х років ХХ століття до сьогодні.

Бабуся охоче розповідає про тодішнє життя і про сьогодення, про те, як можна жити без засобів зв‘язку, телевізора і навіть магазину, просто серед дикої природи. Адже нерідко буває й таке, що на подвір’я старенької може забрести дикий кабан, вовк і навіть лось.

Тому вирушайте до нас на Волинь, у Шацький край, мандруйте його незвіданими і загадковими куточками, дізнавайтеся більше нового і цікавого про свою батьківщину, насолоджуйтеся мальовничими краєвидами, свіжим повітрям і тишею.

Віта Шепеля Автор(ка)

Коментарі

13 Березня 2019, 06:32

Невірна інформація щодо церкви, розпочали будівництво храму в 1993 році, а освячення відбулось в 1998 році 26 жовтня. На кладовищі є місце де знаходився старий храм, який в радянські часи безбожної влади був закритий і зруйнований.