На що надихнув жовтень. БЛОГ
-
-
>
-
>
-
>
1615
«Світ природи – це лише образ і копія Раю» («Алхімік» Пауло Коельйо)
Цього року якась незвичайна осінь. Особливим видався жовтень.
Бувало, ранком сонце розмальовувало хмари багряними кольорами, що аж дух захоплювало: водночас неймовірно красиво і нестерпно страшно… Проте така картина швидко зникала, залишаючись тільки в пам’яті або на фото. Десь ті хмари зникали, а небо прозоро-голубе час від часу розмальовували літаки, ніби списуючи візерунки у невтомних павуків. Легенько грався гілками дерев вітерець. Під ногами ковдра з м’якого невагомого листя. Дивився на все це зачаровано, надихався… Зникали проблеми, складав плани, було все чудово.
Та вночі збиралися хмари, шаленів вітер, сипав дощ. Удень на небі сонце не проглядалося, ставало темно, і… сумно. Вмить змінювався настрій. Хотілося закутатися, попити чаю з малиною. Десь бралася депресія… І тільки знаючи, що, можливо, завтра знову буде сонячно (бо було так уже не раз), налаштовував сам себе на позитив. «Життя любить нагнітати морок для того, щоб потім яскравіше блиснути своєю світлою стороною».
Телевізор уже давно не друг (там тільки про все щонайгірше). Тому береш до рук улюблену книжку. Її, якщо полюбилася, можна читати скільки завгодно. У книгах – життєва мудрість. Читаючи, думаєш, аналізуєш, знову з’являються мрії та ідеї. «Кожен день Бог посилає нам – разом із сонцем – можливість змінити все те, що робить нас нещасними. І кожен день ми намагаємося вдати, ніби не помічаємо цієї можливості, ніби її не існує зовсім, наче сьогодні – все таке ж, як і вчора, і не відрізняється від завтра. Але той, хто вдивляється у свій день уважно, знайде цю чарівну мить». Вона, може, й таїлася в тому холодному дощі, бо «завжди треба підкорятися знакам».
Ти не завжди зможеш ті знаки розгадати з першого разу, але вчися, аналізуй і ти помітиш, що вони тебе ведуть до важливих людей, значних ситуацій або просто до хороших відчуттів. Не бійся помилятися, бо життя так тебе загартовує. Бійся поганих вчинків і злих людей. «Яку нісенітницю іноді кажуть люди. Їй-Богу, краще вже спілкуватися з безсловесними вівцями, яким би тільки їсти і пити. Або книги читати – вони розповідають неймовірні історії, і саме тоді, коли хочеться їх почути. А от з людьми гірше: ляпнуть щось, а ти сидиш, як обпльований, не знаючи, що сказати у відповідь».
Краще будь один, ніж у сумнівній компанії. Вмій пробачати; самому собі – теж. Прощення – це спокій для твоєї душі. Люби («коли ми любимо, то прагнемо завжди бути кращими, ніж є»). Припини за все хвилюватись. «Страх перед стражданнями є гіршим, аніж самі страждання». Припини пояснювати. Друзі не потребують твоїх пояснень, а інші «мають досить примітивну душу, щоб це зрозуміти».
І пам’ятай: «коли ти чогось хочеш, то весь Всесвіт допомагатиме тобі, щоб ти здійснив бажання». «Життя щедре до тих, хто йде за своєю долею».
«Все, що знаходиться на землі, постійно змінюється, тому що і сама земля – жива і теж володіє душею». І хтозна, яким наступного року буде жовтень. Тому вже слідуй знакам і прочитай «Алхіміка» Пауло Коельйо. Повір: захочеться прочитати ще…
Ольга Сидорук
