Село, в якому не була, але знаю дорогу до кладовища
-
-
>
-
>
-
>
3377
Є село, вглиб якого ніколи не була. Але знаю вже дорогу до кладовища, якою за місяць пройшлися вдруге. І ловлю вже той ледь помітний вказівний змах, опісля якого починає звучати військовий оркестр.
Чи думало те хлопча, біжучи в музичну школу, що настане час, коли без репетиції стане грати реквієМИ? До речі, виявляється, музика в таких моментах є доречною і вирівнює емоційні «хвилі» всередині.
Читайте також: До рідного села привезли тіло загиблого у війні з росією Героя
Он дрова непорубані від зими. Певно, не встиг. У цій церкві, очевидно, малим святив паску і груші на Спаса, гонився непосидою, доки мати чи баба не зажене хучі назад, бо вже «Отче наш» хутко. І певно ж тут мріяв про причастя перед вінчанням. Помітно у садку багато щавлю-самосію, хоч бери і клич внуків рвати на улюблений борщ. Ген там, може, до сусідніх хат ходив з всіма колядувати і перебирались ше щедрувати на Василя.
Бачу хату, в якій залишаються жити улюблений рецепт, аромат, спальня з рушником на образках і громничною свічкою, калачики на підвіконні, кухня з не поточеними, певно, ножами, комора з улюбленими квашеними...Батькова майстерня з косою, молотком і цвяхами, якими вчився, певно, ще підлітком вперше майструвати, будувати, створювати, а вже потім - воювати.
Читайте також: Загиблий Герой з Шаччини повернувся додому: тіло захисника
Наче навкруги природи - життя, живи і радій разом з нею. Втілюй мрії! Плануй і досягай! Ні, вривається війна і суки відбирають життя, вбивають, розбивають, ранять. Потвори нищать людей. А чи є щось важливіше?
Господи, захистити всіх, заради кого віддають своє життя найкращі захисники, люди високого ґатунку.
Вічна пам’ять захисникам та героям України, загиблим на війні.
Читайте також: Геноцид: звірства російської армії в Україні. 18+
І нехай будуть благословенні подвір’я, куди принесли квіти - парами. Україно, живи! Ти - могутня! Переможемо!
Скоро вечір. Пора до хати, «Отче наш» хутко.
