Подорожувати рідним краєм можна: Шаччина - очима сім'ї зі Світязя

14 Грудня 2021, 12:35
Подорожувати рідним крає можна 6374
Подорожувати рідним крає можна

Безмежно захоплююся людьми, які надають перевагу активному відпочинку і при цьому відкривають та досліджують природу свого краю. Звичайно у теплу літню пору неможливо не відвідати пляжі Шацьких озер - вони так і манять своєю мальовничою красою та ніжним плесом озер. 

Про це пише газета «Шацький край».

А от восени, навесні чи взимку туди вирушить не кожен. Ось тому мене приємно вразили Мирослав та Катерина Бойки зі Світязя, які більшість свого вільного часу подорожують територією Шацької громади й мріють побувати на прибережних смугах усіх двадцяти чотирьох озер. Вони також беруть із собою маленьку донечку Євдокію, щоб на власному прикладі показати, яким чудовим та корисним для здоров’я може бути ось такий сімейний відпочинок. Дівчинка з задоволенням розділяє захоплення батьків та любить разом із ними посмакувати печеними на багатті картоплею та салом. Іноді до їхньої компанії приєднується подруга Мар’яна.

«Любов до туристичних подорожей зародилася ще у студентські роки під час навчання у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва. Тоді у нас сама по собі сформувалася мандрівна міні спільнота, яку очолив викладач фізкультури. Він був прикладом для наслідування, адже у свої 65 років крокував завжди попереду. Ми підіймались високо у гори, долаючи складні підйоми, та зустрічали світанки поблизу гірських озер. Ніколи не забуду, як одного разу на початку весни, після ночівлі у покритих інеєм наметах, розбили кригу озера та купалися у ньому. Ось з тих часів, мабуть, і живе у наших душах бажання бути мандрівниками та першопрохідцями», – ділиться спогадами чоловік.

Зазвичай, сім’я подорожує на велосипедах, беручи із собою найнеобхідніше. А тепер, коли з’явився автомобіль, можна взяти спеціальне спорядження та вирушити навіть узимку на зустріч новому та цікавому. Обоє запевняють, що навіть мало хто із місцевих знає шлях до того чи іншого озера. І якщо світязянка Катерина щоразу відкриває для себе щось нове у спогляданні озерних ландшафтів, то що вже казати про її чоловіка, який народився та зростав на Івано-Франківщині.

Вони обоє надзвичайно творчі люди: Мирослав столярує та займається різьбою по дереву, а Катерина, яка перебуває у декретній відпустці, плете іграшки у стилі амігурумі. Пара не заперечує, що це також стало однією з причин «втекти» якнайдалі від дому.

«У нас мальовнича природа і не лише відпочивальникам, а й місцевим хочеться більше дізнатися про навколишні озера. Для цього ми навіть придбали спеціальну мапу та видрукували список усіх водойм, аби згодом відмічати відвідані місця. Хоча в процесі подорожі більше використовуємо Googl карти. Спершу знаходимо на них потрібний об’єкт, визначаємо та долаємо шлях до населеного пункту, а далі розпитуємо у місцевих про можливий доступ до нього. Радіємо, що вже відвідали більше десятка озер. Серед них, як мінімум п’ять малодоступних. Наприклад, оскільки до озера Луки можна доплисти лише водним шляхом з Перемуту, то пробратися пішки вдалося лише за третім разом з боку села Затишшя. Вони з усіх сторін оточені болотами та трясовинами, але якщо дуже захотіти, то можна знайти шлях майже до усіх водойм, хоч це й небезпечно. У таких випадках навіть потрібне спеціальне спорядження», – продовжує розмову Катерина.

Якось навіть проїхали велосипедами до 70 кілометрів у напрямку Шацьк-Вілиця-Прип’ять-Любохини. Звичайно, усе це відбулося завдяки відремонтованій дорозі, по якій тепер залюбки можна здійснювати велопрогулянки. Подолавши таку відстань, вдалося помилуватися Любохинськими озерами Білим, Домашнім та Пісочним.

«Дивишся навкруги й, здається, що там не ступала нога людини, але раптом десь на лісовій галявині знаходиш облаштоване для відпочинку місце і розумієш, що життя триває скрізь. І якщо там не відпочивають місцеві жителі, то принаймні проводять свій час рибалки. Схожу картину побачили й на озері Прибіч. А от вже біля Соминця, я власноруч змайстрував для нас та інших щось на зразок лавок. Це зовсім нескладно, коли є під рукою елементарний інструмент та сухі повалені дерева. Адже у листопаді на холодній землі просто так не посидиш», – ділиться враженнями Мирослав.

Отож, не засиджуйтесь вдома та, не зважаючи на пору року, вирушайте у подорож до Шацьких озер. Мої співрозмовники запевняють, що досліджувати маловідому місцевість – це непередбачувано та цікаво.

 

Коментар
28/01/2022 П'ятниця
28.01.2022
27.01.2022