Господь знає, що справді твоє – медсестра санаторію «Лісова пісня» про обрану професію

12 Травня 2018, 15:00
46 років Надія Цюп'ях присвятила роботі в санаторії «Лісова пісня» 3103
46 років Надія Цюп'ях присвятила роботі в санаторії «Лісова пісня»

Напередодні Дня медичної сестри поспілкувалася з людиною, яка працює у цій галузі з 1972 року. Надія Савівна Цюп'ях зараз займає посаду чергової медсестри у санаторії «Лісова пісня».

Зустрілися на території здравниці. У неї був вихідний день, проте поговорити вирішили у кабінеті: там їй зручно і звично. У дверях санаторію до нас привітався старший чоловік, який, за словами Надії Цюп'ях, постійно підліковується та відпочиває у них. З усіма вона спілкується тепло та щиро.

– У батьків було нас троє, жили у селі Плоске, що у Шацькому районі. Пам’ятаю, як у дитинстві ловили в’юнів. Після дощів, коли спаде трохи вода, по ямках та рівчаках шукали, де у землі є дірочки, тоді просто руками витягували і кидали у відра. Вдома їх мили, смажили, варили, а найбільше любили сушені у печі.

Вона охоче допомагала батькам, дуже любила спілкуватися з дітьми. Згадує, що ніколи не думала бути лікарем, хотіла вчителювати.

– Школу закінчила з похвальним листом, тому при вступі мала пільги. Хотіла здобути фах педагога, але так склалося, що на момент вступу до Володимир-Волинського педучилища там уже була повністю набрана група пільговиків. Подала документи до Любомльського медичного училища, отак стала охоронцем здоров’я і ще жодного разу про це не пошкодувала. Господь краще знає, що справді твоє.

46 літ Надія Савівна вже у «Лісовій пісні». Спочатку медичним реєстратором, згодом – медсестрою у бюветі мінеральних вод, пізніше – у маніпуляційній, а через п’ять років перевели на старшу медсестру, де й пропрацювала 32 роки. За цей час було всього, але професійне кредо не змінює: терпелива та ввічлива допомога людям. Згадує найскладніший момент із хвилюванням і досі:

– Молода дівчина на пляжі потребувала допомоги, я дала команду принести її до нас на пост, бо надворі вже сутеніло, то був другий день Трійці. Викликали «швидку», то мені ті кілька хвилин, що вона до нас їхала, здавалися роком. Робили все необхідне чітко та швидко. На час приїзду лікарів загроза життю вже минула. Дівчина навіть говорити могла. А як медики поїхали, наша санітарка каже мені: «Савівна, я перший раз бачу, що у вас руки трусяться, коли уколи робили дівчині – не трусилися». Отак буває. Зараз так приємно, коли вона вітається при зустрічі.

Отак, мабуть, і переконуються у потрібності своєї роботи та правильності вибору життєвого шляху. А ще Надія Савівна з великою теплотою та повагою відгукується про своїх колег, з якими, як вона каже, приємно працювати.

– Я прийшла в уже сформований колектив, знаєте, було основне ядро, до якого потім долучалися молоді працівники. Люди змінювалися, а дух колективу лишався. Раніше ж працювали і в суботу. Ще була художня самодіяльність, кожне відділення мало свій творчий колектив. До всіх свят готували сценарій, бо мав бути досконалий концерт. Отак дружно ми і жили.

А вдома її чекали двоє синів та чоловік, яким вона вдячна за підтримку й розуміння. Коли Надія Савівна розповідає про сім’ю, ніби випромінює світло і тепло. Дуже любить, коли збирається вся родина, є багато чого згадати, про що поспілкуватися.

– Бувало таке, приходжу додому дуже стомлена, а хлопці вже у квартирі прибрали, і чоловік вечерю зготував. Я їм дуже вдячна, – стільки лагідності та ніжності у розповіді про найближчих людей. – Найбільше запам’яталися дитячі свята. У школі захід «Мама, тато і я – спортивна сім’я». Син каже: «Не побіжу, хіба якщо купите морозиво». І гайда від мене по стадіону. Ведучий оголошує: «Найменший учасник команди не бажає брати участі, але за наполяганням мами йому доведеться це робити».

Життєвий досвід медичної сестри, люблячої дружини, турботливої мами, а тепер уже й бабусі, цікавий. Мабуть, саме такими й мають бути справжні медсестри за покликанням: добрі, мудрі і терплячі.

Світлана ЛОНЧУК, «Новий погляд+»

 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39