Пульмівський педагог-ювіляр уміє зробити важку справу легкою

У кожної людини на певному етапі життя виникає питання: «Ким же мені бути?». Справжній педагог серцем відчуває, що його покликання - вчити дітей. Ця професія важка, натхненна і вимагає щоденної клопіткої праці.

Бути вчителем в наш час - не завжди вдячна робота. І багато молоді залишають школу, і шукають кращої долі. Залишається тільки той, хто відчуває душею дітей, їх прагнення, мріє допомогти їм в житті. Це дуже тернистий шлях, на якому зустрічається багато перешкод та труднощів.

Учителем – людиною, яка може робити важкі речі легкими є вчитель ЗОШ І-ІІІ ст. с. Пульмо Німець Микола Степанович, який 16 березня відзначив свій 50-літній життєвий ювілей, - пишуть про свого колегу-ювіляра вчителі Пульмівської школи.

Народився в с. Пульмо в простій селянській родині Степана Юхимовича та Павлини Прокопівни. У сім’ї вже підростало троє старших дітей - дві сестри і брат.

Закінчив Пульмівську школу в 1985 році, і за пропозицією голови колгоспу ім. Калініна Олександра Ілліча Ткачука був призначений художником-оформлювачем. Але юнак прагнув здобути освіту. У 1986 році вступив до Миколаївського ПТУ №21 за спеціальністю «Електромонтажник-корабельник». Після закінчення навчального закладу працював у Луцьку на заводі «Виробів із пластмас». Трудячись на підприємстві, ще раз переконався, що це не його рук справа. І у 1988 році вступив до Луцького педінституту ім. Лесі Українки на природничий факультет, за спеціальністю «Вчитель географії та біології». Про незабутні студентські роки ще й досі згадує Микола Степанович. Будучи студентом, кучерявий пульмівський красень уподобав тендітну однокурсницю Наталку, яка заполонила його серце. Згодом вони одружилися, народили сина Романа, який був улюбленцем всього студентського гуртожитку №2, де проживало молоде подружжя.

Після закінчення інституту Микола Степанович разом із сім’єю повертається до рідного Пульма.

15 серпня того ж 1993 року розпочався педагогічний шлях вчителя географії у Пулемецькій ЗОШ І-ІІ ст. Дуже теплі спогади про роботу у Пулемці: і педагогічний колектив з учнями, і село, і люди - все влаштовувало молодого вчителя, але фізично важко було доїжджати до місця роботи. У 2000 році Миколу Степановича було переведено у Пульмівську школу, де до цього часу працює вчителем географії та трудового навчання.

Ювіляр - педагог із високим рівнем професіоналізму та почуттям обов’язку. Досконало володіє сучасною методикою викладання географії та економіки, творчо поєднує на уроках сучасні освітні технології з уже випробуваними життєвим досвідом формами і методами роботи. Багато його учнів мають високий та достатній рівень навчальних досягнень. У них сформовані вміння самостійно працювати, аналізувати, узагальнювати, використовувати в життєвих ситуаціях набуті знання. Велику увагу педагог приділяє роботі з обдарованими дітьми, готує школярів до участі у предметних олімпіадах та конкурсах. Вихованці вчителя постійно стають переможцями та призерами ІІ (районного) етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з географії та економіки. Виховує в учнів бережливе ставлення до природи, рідного краю, звичаїв свого народу. Користується авторитетом серед колег, учнів школи та батьків.

Разом із дружиною Наталією Василівною, яка є у всьому підтримкою і порадницею для коханого чоловіка, побудували дім, виростили двох синів – Романа та Андрія. Старшого вже одружили, тож мають невістку Юлію. Неспокійне серце батьків, адже Роман обрав професію військового. Дуже часто перебуває на передовій у зоні АТО, водночас батьки гордяться сином, захисником кордонів Батьківщини. Андрій - першокурсник технічного університету м. Луцька.

А з нагоди ювілею свого колегу – творчого та натхненного наставника не одного покоління юних пульмівчан, вітає педколектив ЗОШ І-ІІІ ст. с. Пульмо.