Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Справжній захисник - це домашній мур-кіт, здатний, коли треба, перетворитися на тигра

09:20 06.12.2017

У День Збройних Сил України буде багато привітань від можновладців і Президента. Усе стандартно – подяка захисникам за мужність і відвагу, нагородження деяких воїнів за особливі заслуги перед державою (хоча на ці нагороди заслуговує кожен, хто боронить на фронті наш мир і спокій, захищає нашу державність), шана тим, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Є й ті чоловіки, які поряд з нами у мирному житті.

Цього дня буде багато шаблонних фраз, як викрійок у досвідченої швачки на зразок: «Любі наші захисники, ми за вами, як за кам’яною стіною. Ми пишаємося вашою мужністю, вашою відвагою…». То хто вони – воїни, козаки, лицарі?.. Справжні чоловіки – надійні й відповідальні, не брутальні, не самозакохані, а чоловіки слова, чоловіки дії і справжніх вчинків. Ті, хто не бояться сліз і суму тоді, коли вони доречні і немає сенсу стримувати їх у собі. Коли їм не соромно висловити свої почуття, бо те, що чоловіки не плачуть – це міф, придуманий, мабуть, тими чоловіками, які дійсно ніколи не плачуть ні на людях, ні на самоті, але таких насправді небагато. Це, ймовірно, такі собі брили зі сталевої арматури, яких нічим не проймеш, але мова сьогодні не про них. Захисники – це надійні люди, ті, хто знає, де правда, і здатні боротися за неї не тільки зброєю, а й силою свого духу, своєю наполегливістю, завзятістю, вірністю своїм принципам, своєму світогляду, вірністю собі. Чи бачили ви коли-небудь чоловічі сльози, які зворушують набагато більше, ніж жіночі? Бо в них насправді нема тої надемоційності, інколи акторства і звичності, які часом є у жіночих сліз…

Кіборги, бетмени, трансформери, роботи – це тільки віддалені, створені людською уявою, аналогії до їхньої витривалості й незламності, бо насправді в кожного з них є велике чоловіче серце. Захисник… Лагідний і добрий, як домашній мур-кіт, але коли треба, здатний перетворитися на ведмедя або тигра – і в цьому його сила, і його перевага. І хто придумав ці чудернацькі визначення – сильна й слабка стать? То тільки узагальнені уявлення, під які тим не менш не підпадають дуже чутливі чоловіки і жінки із «залізним» характером. У важкі моменти життя ми всі потребуємо розуміння й підтримки, і щоб хтось потішив – інколи мовчки, а не словами. Ми всі не з каменю, щоб стверджувати: «Чоловіки не плачуть». Їхня сила не в тому, плачуть вони чи ні, слабкі вони фізично чи сильні, їхня справжня сила в силі їхнього внутрішнього світу, у готовності допомогти, у витримці, у здатності бути лідером і моральним прикладом для тих, хто поряд.

Нав’язані нам, українцям, явно не з кращих намірів стереотипи про те, що чоловік повинен асоціюватися з жорсткістю, здатністю гримнути кулаком по столі, вжити міцне слівце з міцним алкоголем, не більше як введення нашої ментальності в оману. Сила чоловіка не в його кулаках чи самовпевненості й нахабності, не в його перемогах на любовному фронті, не в тому, що він наслідує останню моду, а в здатності залишатися самим собою і не зрадити своїх принципів, вчинити по справедливості всупереч обставинам. Образи брутальних мачо і вуличних пройдисвітів з цигарками в зубах і примруженим зневажливим поглядом – не більше, ніж настирливе втручання в матрицю нашого самоусвідомлення. Занадто чепуритися, милуватися собою не є особливістю нашої культури, бо в нас мусять бути почуття власної гідності, повага до себе і до інших. Особливо в умовах щоденної війни з самими собою, з обставинами, з несправедливістю, яку вже насправді просто не можна стерпіти.

Вороги – це не тільки агресори й зрадники, це наші однозначні уявлення про життя і нас у ньому, наше небажання думати, а просто автоматично наслідувати чиїсь погляди, чиюсь моду на спосіб життя. Кожен день дає нам приводи для того, щоб замислитися, якщо ми спостережливі. Коли бачимо, як хлопець мовчки допоміг підвестися жінці, яка впала просто посеред вулиці, послизнувшись на льоду, і побіг далі у своїх справах; коли часто вражає, що хлопці й чоловіки відчиняють двері установ, закладів і пропускають уперед дівчат і жінок; коли раптом знічев’я допомагають вийти з громадського транспорту або підхоплюють багаж… Здається, дрібниці, але як дорого цінуються ці прояви людяності і ввічливості. Були би ці дні чоловіків і жіноцтва у нашому календарі чи ні – про те, якими ми маємо бути, якими прагнемо стати, мусимо пам’ятати кожного дня. Чоловіки – крихкі, як і жінки, але все одно розуміють, що на них покладаються. На увагу заслуговує таке поняття, як чоловіча дружба, де немає надміру сентиментальності, зайвих слів і обіцянок, а є слово і дія. Коли наші захисники незворушні, десь усередині них коїться щось надзвичайне, щось схоже на таке відчуття, коли ти вже начебто дорослий, але десь у глибині душі все ще віриш у казку.

Тільки нашим дідусям, батькам, чоловікам, братам, племінникам, онукам відомо, які вулкани думок, емоцій і почуттів клекотять у них усередині. У чоловіків рідко виникає явне відчуття того, що емоції в певних ситуаціях дуже шкодять. Може, тому вони загадково посміхаються або роблять вигляд, що не чують жіночих і дівочих запитань, часом нетактовних і недоречних – і в цьому непереможна сила їхньої дипломатії. На щастя, ми ніколи не зможемо зануритися до кінця у чийсь внутрішній світ, як би сильно нам цього не хотілося. Чоловіки ж оберігають найсокровенніше в собі дуже ревно, щоб обрости міцною бронею мужності й сили, не чекаючи за них ні нагород, ні подяк, ні матеріальної компенсації. У сучасному світі грошей і прибутків це просто диво. Ми не впізнаємо таких чоловіків за лицарськими обладунками, бо ж їх вони тепер не одягають, але коли вони здійснюють на наших очах маленькі й величезні (такі величезні, що, здається, як мотиви тих вчинків могли поміститися в їхніх серцях) вчинки, які вражають, ми усі визнаємо беззаперечно, що це прояви людяності й доброти, а інколи навіть і самопожертви.

Усе змішалося в сучасному світі. Війна і захист держави тепер не лише для чоловіків, а й для жінок. Суто жіночі справи тепер стали й чоловічими, і ми вже майже навчилися без іронії чи забобонів сприймати чоловіків, які роблять манікюр, займаються перукарською справою, модельним бізнесом, шиттям, кулінарією, рукоділлям… Також у нас уже не витріщаються від подиву очі, коли ми бачимо жінок-воїнів, жінок, які вкладають асфальт, знаються на техніці, інженерії, інформаційних технологіях, виробництві. Хіба все згадаєш?.. Мужність і жіночність не вимірюються деклараціями, плакатами, гаслами, а нашими щоденними вчинками, нашим ставленням до різних життєвих ситуацій.

Ми пам’ятаємо про вас і вдячні вам не тільки сьогодні, а кожного дня, наші захисники на війні і в мирному житті!

Іванка Волинянка

Читайте також інші матеріали автора:

Дешева ковбаса, атеїзм і маніпулювання свідомістю - чому українці сумують за радянщиною

Вчитель - це людина, яка отримує задоволення від того, від чого інших кидає в холодний піт

Не кожен, у кого на рингтоні мобільного гімн України чи козацький марш, є українцем

Цікаві моменти з історії села, де росло багато кропиви, а першими поселенцями були Кропивники

11 грудня
Вчора
09.12.2017
08.12.2017
07.12.2017
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин