Степан Королюк: «Коли ми схопили «язика», фашисти почали нас розстрілювати»

09 Травня 2018, 11:00

2222

Ветеранам Другої світової, для яких війна – не картинка в телевізорі, а страшна, хоч і віддалена в часі, реальність, нині за 90. Багато цьогорічних заходів, присвячених Дню Перемоги над нацизмом, пройде без участі тих, хто гнав фашиста з нашої країни і боровся за мир. Їхнє покоління відходить, натомість у публічних місцях з’являються ті, хто не воював, а просто бачив війну чи пережив у дитячому віці окупацію.

92-річний Степан Андрійович Королюк із Шацька – один з небагатьох учасників Другої світової війни, який через погане самопочуття не відвідує урочистих заходів до Дня Перемоги, проте і зараз багато може розказати про той страшний час.

Народився Степан Андрійович 18 жовтня 1925 року в с. Кам’янка Шацького району, за 12 км від кордону з Польщею. Ростанську семирічну школу закінчив у 1941 році. Початок війни, яка неочікувано увірвалася в його молоде життя, запам’ятався громом серед ясного неба – звуками пострілів і вибухів, колоною німецького транспорту, яка йшла через село; масовою істерією населення.

-Зранку 22 червня 1941-го селом пробігли прикордонники, згодом, о 8-9 годині, шосейною дорогою вже їхали німецькі танки, машини, мотоцикли – пригадує ветеран.

Аж через три роки односельці, переживши часи страху, болю і втрат, дочекалися довгожданого визволення. 22 липня 1944 року останній загарбник залишив територію Шацького району, утім, для Степана Андрійовича воєнні випробування тільки починалися. В цьому ж році 19-річного юнака призвали до лав радянської армії. Воєнні події в Україні були близькими до кульмінації, тому в запеклу боротьбу з ворогом вступили і молоді, і старі.

Будучи солдатом запасного полку, в м. Кросно (Польща), Степан Королюк вперше глянув у вічі смерті. В пошуках води зіштовхнувся з німецьким офіцером із пістолетом, але супутник солдата швидше оцінив ситуацію і вистрілив у ворога першим. Довелося працювати в штабі, освоювати премудрості полкової розвідки, служба в якій зіграла фатальну роль у житті бійця. Виконуючи черговий наказ військового керівництва, група з шести розвідників, серед яких був і Степан Андрійович, захопила німецького «язика». На жаль, фашисти помітили її і обстріляли. Четверо розвідників загинули на місці, а Степан Королюк і його бойовий побратим отримали важкі поранення.

Лікування в госпіталях Чехословаччини, Польщі, міст Львів, Баку (Азербайджан) тривало довго, довелося перенести складні операції. 9 травня 1945 року Степана Королюка через інвалідність комісували. В мирній Україні шачанин працював у Шацькому районному фінансовому відділі, 27 років присвятив роботі у Шацькому учбово-досвідному лісгоспі, з 1996-го року очолив Шацьку районну організацію інвалідів, яку визнали кращою не лише на теренах краю, але й на всеукраїнському рівні.

Діяльність ветерана не залишилася поза увагою представників влади. В активі Степана Королюка – чотири Подяки Волинської обласної ради та стільки ж – від Волинської обласної державної адміністрації, три відзнаки від громадської організації Союзу інвалідів України та нагрудний орден «За активну участь по наданню допомоги інвалідам».

Степан Андрійович Королюк – шанована в Шацькому районі людина. Його стійкість і мужність, працелюбність і відповідальність, чистота душі і помислів нехай ще багато років будуть взірцем для молодого покоління, яке нині будує нову Україну і відстоює її незалежність на буремному Сході.