Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Колишній житель Смолярів-Світязьких витягнув з-під льоду дитину і отримав за це медаль

09:15 14.03.2018
905

Ця історія пробирає до сліз. За іронією долі, вони обидва Максими. Одного з них ще 15 лютого могло не стати… Якби не він.

15-річний Максим Павлович з Ковеля витягнув з-під льоду Максима Покрову. Відважний вчинок у ДСНС оцінили гідно. З рук головного рятувальника Волині сміливий школяр отримав медаль «За мужність та героїзм». Саме Максима Павловича Волинь номінуватиме на премію «Герой-рятівник року».

Поки ж юнак радіє не стільки медалі та новенькій вудці, скільки тому, що має нового щирого друга, з яким доля звела на підступному льоду. А 8-річний хлопчик, який вижив завдяки Максиму Павловичу, був неабияк втішений з того, що отримав футбольного м’яча з рук «самого генерала».

Максим Павлович – учень 9-го класу школи №9 м. Ковель. На воді фактично виріс. Бо ще недавно жив у селі Смоляри-Світязькі Шацького району, що за кілька кілометрів від озера Світязь. Батьки розлучені, тому хлопець раніше проживав з татом у Смолярах-Світязьких, а коли той поїхав на заробітки, перебрався до мами в Ковель, - повідомляє Волинь24.



Рибалити йому – не в новинку. Тому того морозного дня взяв вудку, сокиру, щоб прорубати лід, запасні штани (раптом що) і пішов на ковельське водосховище. Мама, зізнається, відпустила, бо знала, що рибалить він не вперше.

У свої 15 Максим попри худеньку поставу і високий зріст здається значно дорослішим свого віку. Видно, що самостійний.

«Схотілося порибалити. Взяв вудки, сів на маршрутку і поїхав. Якраз розклав вудки, сиджу. Бачу: Максим понад самою дамбою ходить. Кажу йому: «Не ходи, бо провалишся». Але він кивнув і далі собі ходить. Метрів 10 від берега він був. Аж то чую: шубовсь щось. Повернув голову і вже почув, як він кричить: «Поможіть!» - згадує школяр.




ПИТАЛИ, ЩО ЗЛОВИВ. СКАЗАВ: «КІЛОГРАМІВ З ТРИДЦЯТЬ»…

Малого Максима юний рибалка помітив вже тоді, коли той був у воді й тримався за краєчки льоду руками. Миттю вхопив сокиру і побіг.

Підбіг до нього, подав сокиру…, малий же слухняно виконував все, що йому наказував його рятівник. Школяреві вдалося витягти хлопчика із води. Діти відповзли від ополонки на берег.

«Я став питати у нього, де він живе. Зняв з нього мокру куртку, одягнув його у свою і повів додому», - розказує Максим Павлович.

Можна уявити, яким було здивування бабусі, яка побачила, як незнайомий хлопець привів до хати мокру дитину. Перше, що сказала, згадує Максим Павлович, це «дякую, що врятував».

Після всього Максим добирався додому сам. Перевдягнув штани (бо мав із собою запасні). Сів в маршрутку. З сокирою в руках.
Каже, учительку зі своєї школи зустрів дорогою. Вона спитала, чому мокрий і чому з сокирою.

«Я сказав, що на рибалку їздив. Вона мені: «І що, зловив щось?». Кажу, що так, кілограмів зо тридцять. «Що то за риба така?» - питає вона. «Максим», - кажу їй», - згадує школяр.




Удома теж в першу чергу розповів, що трапилося.

«Мама сказала, що пишається мною і що не кожна дитина так зможе», - всміхається Максим і зізнається, може, й не зміг би так швидко зорієнтуватися, що робити, якби якось до їхньої школи в селі не приходили працівники рятувальної служби і про все детально не розповіли б.

МЕДАЛЬ ЗА МАКСИМОВЕ ЖИТТЯ

12 березня у стінах волинського управління ДСНС обидва Максима були в статусі особливих гостей. Тут їх чекали з трепетом, бо знають ціну подібним вчинкам.

15-річний Максим Павлович та його 8-річний товариш Максим Покрова ніяковіють. З усмішкою тиснуть руку генералу-майору служби цивільного захисту начальник ГУ ДСНС у Волинській області Володимирові Грушовінчуку, обіцяють краще вчитися… Відсьогодні вони обидва мріють бути рятувальниками. Так і запевняють. Але не це головне. Важливо інше: завдяки неймовірній силі духу 15-річному школяреві вдалося те, що іноді не під силу дорослим – кинутися на допомогу дитині, що тонула і врятувати її, ризикуючи своїм життям.

Окрім медалі «За мужність та героїзм», Володимир грушовінчук подарував Максиму Павловичу новеньку вудку, а Максиму-меншому – м’яча. Щоб грав футбол, і не гуляв на льоду.




«Це дуже добре, що в такому юному віці він має неабияку сміливість і добре серце, щоб робити гарні вчинки. Хай ловлять рибу і грають футбол, замість того, щоб потрапляти у надзвичайні ситуації. І ще, хлопці, не ловіть рибу на льоду. Краще з берега, так безпечніше», - зазначив він.

Юного рятівника він уже запросив на навчання до ліцею, а потім й до одного з трьох профільних вузів. Лишилося Максимові тільки трохи оцінки підігнати, бо, каже, не дуже.

«РЯТУВАЛЬНИК – ЦЕ КОЛИ РЯТУЄ ДІТЕЙ З-ПІД ЛЬОДУ. НЕ ВСТИГНЕ, ТО ВСЕ…»

8-річний Максим Покрова – один із шести дітей у сім’ї. Зізнається, пішов на водосховище, щоб «подивитися на рибалок». Вперше пішов і більше, щиро запевняє, не буде. Каже, гратиме футбол. А на запитання, чи знає, хто йому подарував м’яча, тихенько відповідає «сам генерал».




«Наступив на лід, а він був тоненький. Я провалився, але добре, що руками зачепився. Почив кликати… Поряд був Максим і він мене врятував,» - згадує хлопчик.

Тепер вони з Максимом-старшим – справжні друзі. Той уже гостював у малого вдома.

«Рятувальник – це коли рятує дітей з-під льоду. Якщо не встигне врятувати, то все», - безтурботно пояснює журналістам Максим Покрова, розповідаючи, що хоче бути рятувальником.

Навряд чи він, зважаючи на свій дитячий вік, розуміє, як багато означає оце його «то все».

Олена ЛІВІЦЬКА.

Загрузка...
Коментарі
21 червня
Сьогодні
Вчора
19.06.2018
18.06.2018
17.06.2018
16.06.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин