Маємо стати справжніми і допомогти весні зігріти людей і землю

28 Лютого 2018, 13:20
3574

Зима вередує. Та ні… зима ве-ре-дууує. Ще й осінь, мабуть, чимось звабила вітер, бо з допомогою його відсунула зиму таки трохи далеко. А та й не сперечалася… Отямилась десь перед самим Водохрещем. Щось трохи присипала снігом, приморозила і знов подалася у мандри. Де вона була, з ким спілкувалася, що зараз, за крок до весни, просто шаленіє. Одна справа, коли зиму очікуєш у грудні, ждеш рипучого снігу і зоряного неба на Різдво, а інша – коли в той час, як мають розпускатися підсніжники, мороз сковує не тільки тіло, а й розум.

Уже не хочеться сонця, яке виблискує на снігу всіма нереальними барвами. Хочеться лагідного сонця, від якого зеленіє трава і пахне земля. Хочеться насититись сонячною енергією, розправити плечі, радіти. Радіти з того, як прокидається світ і Земля, радіти змінам на краще, на добро.

Радіти з того, що хоч і не так швидко, як хотілося б, але струшуємо з себе залишки «совка», стаємо дбайливішими, небайдужими, справжніми. Нам уже не хочеться жити за шаблоном. Ми усміхаємося, коли бачимо, що хтось щасливий  біжить з оберемком квітів, бо все по-справжньому. А не так, як перед 8 Березня… ніби теж з букетами, але квітками донизу, або однією-однісінькою гвоздикою (у святковій же стрічці)…

То, може, добрими помислами і справами допоможемо весні зігріти нас і Землю? І, може, вже не будемо жити за сценарієм?.. Даруватимемо  оберемками ромашки і волошки тим, кого поважаємо і любимо, і тоді, коли того хоче душа.

З Весною вас!

Ольга Сидорук

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024