Як шацька земля стала відпочинком для космонавтів

29 вересня 2009 року пішов з життя перший радянський космонавт-українець, радянський космонавт номер чотири та учасник першого в світі групового космічного польоту Павло Романович Попович.

Його серце перестало битися на 79-му році життя. Він став четвертою людиною в СРСР після Юрія Гагаріна, Германа Титова та Адріана Ніколаєва, яка полетіла в космос.

Влітку 1974 року, відразу після свого другого польоту, Павло Романович разом з членом свого екіпажу Юрієм Артюхіним приїхали відпочивати… до нас – в край голубих Шацьких озер. Жили на «Беркуті», харчувалися місцевими делікатесами, а основний час проводили на «Ладинці», де ловили рибу.

Минуло 44 роки після того пам’ятного приїзду славетних радянських космонавтів на шацькі озера. Утім мої численні співрозмовники-очевидці та учасники зустрічей з космонавтами - до деталей пам’ятають дні їхнього перебування у нас. Ще б пак - такі гості, і приїхали відразу після польоту в космос на Волинь.

3

Зустріч космонавтів біля ресторану «Голубі озера»

Петро Голядинець (нині покійний), який тоді працював вчителем фізики у Шацькій середній школі, а потім і її директором, розповідає, що коли взнав, що в Шацьк приїдуть космонавти, поставив за мету обов’язково з їхніх вуст почути про політ у космічний простір:

«Мені, як фізику, кортіло зустрітися з космонавтами, почути їхні розповіді. Пам’ятаю, як вони говорили, що з кабіни корабля розглядали територію, багатою своєю природою, а особливо озерами. Пообіцяли собі побувати тут, відпочити. Як бачимо їхній задум здійснився. Неймовірно, але це було дійсно так».

Добре пам’ятають про приїзд Поповича і Артюхіна Костянтин Чесноков і його дружина Надія Володимирівна (на жаль, нині теж покійна). Костянтин Петрович був учасником офіційної зустрічі з космонавтами, яку організувало керівництво Любомльського району для свого активу в приміщенні місцевого районного Будинку культури.

«Космонавти розповідали та відповідали на запитання присутніх, серед яких, звичайно, переважала космічна тема. Павло Романович, веселий та приязний за натурою чоловік, неодноразово своїми репліками піднімав сміх в залі. На підтвердження цього наведу один приклад. На запитання з деяким підтекстом, чи бува, не впливають на сімейне життя польоти в космос, після нетривалої паузи відрапортував: «Всі системи працюють нормально!». Дещо скромніше поводився Юрій Артюхін, який старався, щоб вся увага була прикута до його командира - Павла Поповича. Я мав змогу декілька хвилин порозмовляти з Павлом Поповичем про те, що теж був льотчиком. А ось поговорити про суть різниці між польотами на літаку і космічним кораблем, за браком часу, так і не вдалося,» - розповідає Костянтин Петрович.

А Надії Володимирівні повезло ще більше. Вона разом з колегою-вчителькою із Нововолинська правдами і не правдами з третьої спроби таки змогли зустрітися з космонавтами на «Беркуті», розпитати про те, що цікавило, і взяти автограф.

2

Космонавти біля Світязя

Мелюх Іван Данилович, який тоді працював водієм в Шацькому рибгоспі, розповідає, що йому відразу припав до душі веселий характер Павла Поповича. «Не відчувалося, що до нас приїхав такий гість. Павло Романович поводив себе по-простому, нічим не виділяючись із оточуючих, хіба що своїм гумором. Якось пригостив навіть нетутешнім пивом. Я тоді возив директора рибгоспу Маркіяна Михайловича Лукашука і декілька разів їздив з ним до космонавтів на Ладинку, де вони рибалили і полювали. Складалося таке враження, що їх не так цікавить суть цих захоплень, а сам процес і перебування серед мальовничої природи».

Василь Семенюк, тодішній вчитель фізвиховання Шацької середньої школи, підтверджує слова моїх співрозмовників, а ще залюбки приніс в редакцію фотографії з зустрічами космонавтів, які зберігаються у його власному фотоархіві.

Поховали Павла Романовича Поповича з усіма почестями в Москві. До свого 79-го дня народження він не дожив лише кілька днів - скосив інсульт під час відпочинку в Криму. А здавалося, що енергії цього життєрадісного чоловіка, своєрідного живчика, як говорили про нього ті, хто добре знав його за життя, вистачить ще на одне життя…

Довідка. Павло Романович Попович. Двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор авіації. Народився 5 жовтня 1930 року в місті Узин Київської області. Закінчив семирічну школу і ремісниче училище в м. Біла Церква (1947), індустріальний технікум трудових резервів у Магнітогорську (1951), Центральні авіаінструкторські курси удосконалення офіцерського складу ВПС (1954), Військово-повітряну інженерну академію ім. М.Жуковського в Москві (1968). Здійснив два космічні польоти: як пілот на космічному кораблі «Восток-4» (12-15 серпня 1962 р.), і як командир космічного корабля «Союз-14» і військової орбітальної станції «Салют-3» (1-19 липня 1974 р.). Був обраний депутатом Верховної Ради УРСР (1984-1988). Почесний громадянин українських міст Біла Церква, Полтава, Запоріжжя. Герой Праці Демократичної Республіки В’єтнам.

Спогади записав Віктор ГРИЦЮК.