Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Вільшанка. #МОЄ СЕЛО

19:00 05.12.2017
851

Маленьке село, оточене вільхами…

Принаймні, на таку версію наштовхує назва населеного пункту, яке входить до складу Пульмівської сільської ради – Вільшанка.

Розташоване село чи не на самісінькому кордоні з Польщею, до якого – вийшовши за село, можна рукою подати…

Недалеко звідси й до сумнозвісного польського села Собібор, в якому у роки війни знаходився німецький концтабір, і де спалювали у печах людей… Сморід від спалених людський трупів вітер доносив і до Вільшанки. Особливо було чутно у повітрі запах паленого волосся…

Про село в нашій історії згадок небагато: зокрема, у Вікіпедії знаходимо лише таке: «У 1906 році село Пульменської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 113 верст, від волості 8. Дворів 273, мешканців 802.»

Виходить, що за столітню історію населення села зменшилося в десять разів, адже тепер у Вільшанці проживає менше 90 людей.

У радянські часи тут функціонував колгосп, що забезпечував роботою місцеве населення. У роки перебудови та початку незалежності України колгосп, як і більшість по Україні, розвалились. Приміщення їхні пішли під розпаювання. Вони й досі стоять пусткою край села.

Саме ж село – одна велика кілька кілометрова вулиця, що простяглася від лісу і до лісу. Здається, тут не пахне цивілізацією, Інтернетом та іншими благами, що дає людям місто… Та й у мобільних телефонах пробивається як не польський оператор, то білоруський. Єдине місце, куди люди зможуть прийти та дізнатися про місцеві новини - ФАП, що знаходиться у одному приміщенні з клубом, де ще 20 років тому сільська молодь гучно гуляла на сільський дискотеках.

11 грудня
Вчора
09.12.2017
08.12.2017
07.12.2017
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин