Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Шоста осінь після школи, або спогад випускниці Світязької школи про свою першу вчительку

19:00 17.11.2017
1182

Моєю першою вчителькою була жінка, яка в моїх дитячих очах виглядала «лялькою-мрією». Це вона викликала бажання приходити після школи і бавитись «в школу», мріяти про вишукані кучері, гарну фігуру, красиво розмовляти і гарно вчитись, - пише випускниця ЗОШ І-ІІІ ст. с.Світязь Марія Ханзерук на своїй сторінці у Facebook.

Мій тато мав кольорові рулони, які використовував для рекламних стендів на замовлення. Ви б бачили його «лють» в очах, коли помічав відрізану кострубатими кусками червону бумагу-самоклейку. Знаєте для чого я її крала?? Смішно, але я вирізала і клеїла собі нігті. Так, мені-другокласниці, хотілось копіювати цю жінку у всьому.

Вона була дуже вишуканою, її шарф, верхній одяг на вішаку мали надзвичайно приємний шлейф парфумів.
Найбільше я любила, як вона читала на уроках вірші. В неї це виходило надзвичайно красиво та душевно. Мабуть, саме вона навіки заклала в мені любов до поезії.

Вона організувала для нас драм-гурток «Едельвейс». Із своєю виставою «Цілюще зілля» наш зоопарк білочок, роль якої викинувала я, зайчиків (Таня Цвид, Назар Шопук), сов (Катя Приступа), ведмедиків, лисичок (Юлія Лукашова) та мишок (Вікторія Зуй) гастролювали по всьому району та області. Зараз спогади про ці часи є дійсно для мене «Цілющим зіллям». Дякую всім і кожному з однокласників за моменти!

Пам’ятаю нашу підготовку до читацьких конкурсів. Після уроків, в абсолютній тиші, вона давала мені свої майстер-класи, пояснювала кожний рядок, роз’яснювала суть вірша, долю автора. Вона брала олівець і підкреслювала мені ключові слова, наголоси, паузи. Вона робила це дуже майстерно і дуже вимогливо до мене та й всього класу. Я дотепер пам’ятаю і змогла б відтворити ті жести і манери, яких вчила мене вона- Бегеза Галина Олексіївна. Вчителька, яку щоб зустріти, ми вранці бігли майже до хвіртки хати.

На початку 2000-х вона запевнила клас, що мине пару років і у нас всіх будуть телефони. Мені тоді це здавалось чимось нереальним. І зараз, зі свого гаджета я пишу пост про свою першу вчительку, згадка про яку завжди повертає мене в часи, коли ми разом вчили поезію Лесі «Перемога!». Відтоді мені хотілось в житті завжди мати власні перемоги над собою та своїми страхами!


16 грудня
Вчора
14.12.2017
13.12.2017
12.12.2017
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин