Ростань: з нагоди освячення храму відбулось святкове Богослужіння. Історія храму

26 Жовтня 2017, 18:00

5671

У селі Ростань Шацького благочиння, в день вшанування Іверської ікони Матері Божої, відбулося святкове Богослужіння, з нагоди 19-ї річниці освячення храму.

Про це написав на своїй сторінці у Facebook священик Олександр Черевко.

Перша згадка про Ростань в літературі – ХІХ ст. Першочергова назва села – Вулька Хрипська і лише з 1946 р. населений пункт було перейменовано в Ростань. В кар’єрі біля села Ростань львівськими археологами було знайдено перше найдавніше поселення людей відноситься до ашельської пори.(М. М. Кучінко «Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині»), - йдеться на сайті Шацького благочиння.

Не менш цікава і загадкова історія церкви. Для православного населення Волині була заснована Пінська єпархія. Першим владикою було призначено Віктора Садковського, звільненого з польської в’язниці. У 1861 р. – за рахунок державної казни було збудовано Михайлівську церкву у с. Пулемець. Церква була дерев’яна з такою ж дзвіницею. У цьому ж приході у 1873 р. було засновано Кладбищенську Свято-Георгіївську церкву за розпорядженням Волинського Єпархіального начальства у с. Вулька Хрипська. За свідченнями очевидців, на брусах уже зруйнованої церкви містився напис: «Побудовано у 1875 р. майстром Данилом.» Мова йде про добудову церкви, адже дана церква напередодні функціонувала як римо-католицький Кладбищенський костел, відомості про те, коли і ким був побудований – відсутні. Дуже мало інформації про церкву на кладовищі збереглося до нашого часу, також про священиків, відомо що всі вони були настоятелями Свято-Михайлівського храму, а церква в с. Вулька Хрипська була приписною до Пулемецької парафії. Першим постійним настоятелем храму було призначено вже у наші часи, ієр. Олександра Кликоцюка, інших відомостей немає.

Дана будівля була дерев’яна з дзвіницею. Приписні села до даної церкви: Вулька Хрипська, Хрипська, Перешпа, Кошари, Орховь. І можливо ще існувала б і понині, як далекий відгомін віків, якби не атеїстичний підхід до релігії у недалекі радянські часи. Місцеве населення віддавало останні копійки на реставрацію храму, але їхнім намаганням не судилося збутись. В 1982 р. голові виконкому Любомльської райради народних депутатів Цаль-Цалку А.І. присланий документ про демонтування храмів с. Ростань і с. Пулемець. Місцеве населення не згодились на зруйнування храму, і для цієї чорної справи були залучена військова частинна. Спочатку знесли дах, а при подальшому демонтуванні храму декілька солдат отримали травми, і після цього роботи по зруйнуванню були припинені. Але згодом стихія (вітер, дощ, сніг) зробила свою роботу. Церква поступово рушилась.

Доля двох ікон старої церкви відома: одна ікона Георгія Побідоносця – у церкві с. Ростань, друга ікона – у церкві с. Піща. Що сталося з рештою церковної утварі – лишається лише здогадуватись.

Стара церква була розрушена, і, коли пройшли атеїстичні часи, то мова пішла про побудову нового храму. На той час, головою сільради був Дрозд Володимир Лукашевич, головою колгоспу Вовк Микола Миколайович, а лісничим Расевич Ярослав Антонович. Порадившись між собою, і з прихожанами, вони вирішили розпочати будівництво нового храму. Було вибрано старосту громади Оніщука Андрія Андрійовича і під його керівництвом розпочали будівництво. В березні 1993р. було закладено камінь і висвячене місце під будівництво храму, службу звершував прот. Кирил Прилепа настоятель храму с. Острів’я.

Стараннями Оніщука А.А і прихожанами храму, які трудились на будівництві, храм побудували за три роки. В 1996р. в храмі розпочались Богослужіння, один рік на служби приїжджав прот. Кирил, а з 1997р в храмі служив ієр. Петро Границький, до 1998р. Настав довгоочікуваний час і 26.11.1998р., на свято ікони Іверської Божої Матері, новозбудований храм було освячено єп. Симеоном. Настоятелем був призначений ієрей Олександр Кликоцюк. За час його служіння в храмі було зроблено іконостас, пофарбовано церкву знадвору, за пожертви прихожан було розписано храм всередині, куплено церковного начиння. По сьогоднішній день роботи по благоустрію храму не припиняються.