Ковельський мандрівник розповів, як автостопом добирався із Світязя до Ковеля

16 Серпня 2017, 14:10
1514

Відпочибвав на Світязі три дні, і в останній день я і мій друг Віталік вирішили, що їхати автобусом банально та тісно, - пише мандрівник з Ковеля Максим Бурда на своїй сторінці у Facebook.

Спробували стопити авто, мені завжди здавалося це нереально через дві причин:
1. ніхто не зупиниться
2. багато неадекватів за кермом.
Але мені пригадалася історія Svitlana Morenets, яка Їхала автостопом із Києва до Грузії зі своєю подругою. І я подумав: «двом хлопцям доїхати від Світязя до Ковеля точно простіше, ніж двом дівчаткам до Грузії». Світлані окреме дякую за мотивацію і чудовий матеріал;)).

Зокрема, нам вдалося зупинити 7 автівок, які радо довезли нас у напрямку «Ковель». По дорозі зі Світязя до Шацька думали, що ніхто не зупиниться, і як тільки я сказав: «у цьому світі немає добрих людей» − біля нас зупиняється volkswagen transporter і молодий хлопець радо підвозить нас до Шацька. Водій розповів нам, що тепер є піший кордон через Шацьк до Польщі, ми ж розповіли йому про те, як наші друзі їхали 90 км, щоб добратися до озера «Світязь».


 

Доїхавши до Шацька вирішили не гаяти часу і пішли стопити інше авто. Кілометрів так чотири не могли зупинити машину і «о чудо» нам зупинився чорний mercedes s class напевне 2009 року(точно не знаю). За кермом була досить приємна жінка, яка сказала: «можу підвезти до Згоран». Розповіла нам про свою чудову сім’ю та як вона виховує своїх двох доньок та чоловіка:3.

Вийшовши із машини та одягнувши наплічники продовжили свої «пошуки». Напевне метрів 20. І нам знову щастить. Зупиняється авто, у якому сидить 4 дівчини. Перше, що я подумав: «побажають нам успіхів і поїдуть далі», але помістившись у volkswagen golf, ми уже шестеро їдемо до села Куснища. З почуттям гумору у цих дівчат було все гаразд:
- Хлопці, а давайте до нас у бар, ми вас чаєм пригостимо
- Ми вас самі чаєм можемо пригостити
- Ну так ще краще, сідайте, підвеземо.
Від Куснища пройшлися 3 км і нам знову поталанило «впіймати» авто, найбільше мене злякала велика буква «У» у верхньому лівому куті лобового скла. Як пояснював мені інструктор із водіння буква «У» означає “убійца”, а не «учбова машина»(це жарт якщо що..). За кермом була жінка, скажу вам чесно – за весь період свого життя я не знайомився зі стількома дівчатами (за один день) як познайомився у той день. Попри жахаючу буква «У» − водій був чудовий хоч і мовчазний. Доїхали до Любомля і пройшли це маленьке місто пішки аж до Варшавської траси, а це майже 7 км.



Коли йшли до «Варшавки» думали, що нам відразу зупиниться будь-яка машина.... Ми ще ніколи так не помилялися. Йшли 4 км із піднятим великим пальцем угору. Коли я обернувся обличчям до зустрічних машин, то побачив volkswagen T3 із добудованим дахом (хто у темі, той зрозуміє, що це за машина). І я говорю Віталіку «прикинь, якби нам зупинився такий раритет, я був би дуже радий ».

І знаєте що? За метрів 200 volkswagen T3 зупиняється. Ми бігли як божевільні, які тільки-но втекли із психлікарні. Захекані та втомлені запиталися куди прямує водій, він сказав, що їде до Луцька і готовий нас підкинути до Ковеля. Коли ми зручно умостилися, водій сказав, що сам родом із Німеччини і трішки розмовляє російською мовою. Ми спілкувалися російською і «коєкак» змогли порозумітися. Чоловік прямував до Криму зі своїми дітьми (їх було двоє) і розповів, що у нас жахливий кордон (оскільки стояв там декілька години), але зауважив, що 5 років тому у нас була препогана дорога, а зараз ми виправилися. Зауважив що, колись він зустрічав набагато більше автостоперів ніж зараз і був радий бачити нас. Уся машина була наповнена їжею, водою та одягом, там була електроплита, у верхній частині авто було місце для відпочинку, це було реально чудове житло на колесах. Доїхавши до Ковеля ми подякували водію і побажали йому вдалої дороги.
Зокрема, по дорозі було багато водіїв, які вітали нас аварійкою, сигналили та показували, що машина переповнена і не можуть нас посадити, були і відверті виродки, які тикали нам середній палець і їхали далі, все що можу сказати про таких людей − «бидло, не динозаври - не вимруть», але таких було менше.

Так… До чого це я… Ніколи не бійтеся експериментувати та змінювати щось «звичне» на «незвичне». Долайте свої страхи задля чудового результату і ніколи не бійтеся змін, кажуть вони (зміни) на краще. Ну і декілька фото.


 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024