Літо у дитячих спогадах шачан

17 Червня 2017, 14:40
3111

Літо-літечко… Воно дарує людям радість, насичене різноманітними подіями, вечорами біля вогнища та теплими грозовими дощами, купанням в озерах та засмаганням на сонці.  Літо найперше асоціюється з веселощами, дітьми, відпочинком та канікулами, прихід якого з нетерпінням чекають як дорослі, так і діти. Про найяскравіші літні моменти з дитинства згадують шачани та уродженці озерного краю.

 

Отець Богдан Іващук, настоятель храму Преображення Господнього Української греко-католицької церкви села Положево:


 

--Літо найперше асоціюється з табором, в якому відпочивав у селі Зарваниця Тернопільської області. Це був християнський табір, мені тоді було десь 14 років. Ми на той момент були найстаршими в таборі, бачили, як він розбудовується. Спілкувалися з ровесниками, гуляли, відпочивали, були цікаві бесіди про любов до Господа та християнські цінності. Був там приблизно тиждень, і це були найяскравіші спогади. Після цього двоє з нашого християнського табору стали священиками, а одна дівчина пішла служити Господу в монастир.

 

Тетяна Терета, керівник ПАТ «Укртелеком» станційно-лінійної дільниці №4 смт Шацьк:

1

 

--Найбільше, мабуть, запам’яталися дні, проведені в літньому таборі «Супутник», що в селі Світязь. Мені тоді було років дев’ять, це була моя перша поїздка в табір, і я вперше поїхала з дому. Запам’ятала, як нас везли з Любомлського району (Тетяна – родом із с.Рівне, - авт..), сподобалося, як відпочивали, сподобалося ставлення вихователів та вожатих. Було багато дітей, залишилося з того часу багато цікавих фото. А згодом, коли стала дорослою та приїхала в Шацьк, пригадала, що саме сюди приїжджала у дитинстві.

 

Олена Кропивник, в.о. начальника служби у справах дітей Шацької РДА:


 

--З дитинства найбільше запам’яталася поїздка в Київ та і Полтавську область до родичів. Їхали автомобілем усією родиною, це було у 1986 році. Добре пам’ятаю, як проїжджали Дніпро через міст Патона, то були неймовірні перші враження. Бували в столиці на екскурсії в різних місцях.

 

Олександр Кусько, в.о. старости Самійличівського округу Шацької ОТГ:


 

--Запам’яталась поїздка в харцевський (піонерський) табір в містечко Красний Став, що в Польщі. Було це у 1978 році, мені було 14 років. Рівень життя на той час у Польщі було не порівняти з нашим у Радянському Союзі. Ми думали, що живемо в СРСР і що у нас все було найкраще. Але коли побували у Польщі, то зрозуміли, наскільки ми відстали в житті. Дивували двоповерхові будинки, авто-іномарки, приватні бази відпочинку, магазини, обслуговування. У нас був зовсім інший світ. Тоді вперше побачив річку Західний Буг, перетнув кордон, побував на екскурсії у Варшаві, Кракові, Освенцімі, вперше побував на Балтійському морі.

 

Михайло Поліщук, директор ТзОВ «Шацький молокозавод»:


 

--Найбільше запам’яталась поїздка на озеро Світязь (Михайло Михайлович родом із містечка Рожище). Батьки три роки обіцяли повезти на Світязь, якщо добре закінчу школу. Приїхали, зайшов в озеро по коліна, побули там з півгодини та поїхали на Згоранське озеро, де відпочивали ще цілий тиждень.

 

Володимир Королюк, уродженець с.Пульмо, відомий журналіст України, письменник, редактор всеукраїнського журналу «Доктор Бджілка»:


 

--Пам’ятаю 1965 рік, коли вперше поїхав у піонерський табір на Закарпаття. Коли приїхав у Пульмо, довелось добряче попрацювати, бо в нас ціле літо йшли дощі, і всі поля були залиті водою. На той час вчителям дали завдання допомогти колгоспу зібрати урожай зернових. Ми тоді усією сім’єю ходили на поле, батько косив, а ми з мамою та братом виносили зернові з води.

Запам’ятався і день 19 серпня 1968 року. Тоді Радянські війська увійшли в Чехію, і всіх чоловіків збирали в Шацьку та відправляли на авто у військкомат в Любомль у «партизани», як то кажуть. В той день (я закінчив восьмий клас) ми гуляли в Шацьку і бачили, як збирали чоловіків. З’явилося якесь передчуття війни в повітрі, і це врізалося в дитячу пам’ять.

 

Костянтин Чесноков, почесний житель Шацька:

2

 

--У п’ятирічному віці (це був 1929 рік) вперше побачив великого, як мені здавалося, літака. На фюзеляжі цього літака (це швидше за все був ІЛ) ходив чоловік. З того моменту почав марити літаками, стати льотчиком та піднятися в небо. Відвідував авіаційні гуртки, скрізь ходив, де були літаки. Через 20 років дитяча мрія здійснилася, і я був розчарований, що в хмарах так неприємно: холодно і сиро.

Коментар
19/03/2024 Понеділок
18.03.2024
17.03.2024