Коли вже митникам буде досить, або чому в суді сприяють спробі рейдерського захоплення Шацького товариства мисливців і рибалок

Передмова

Природа Шацького краю відома в Україні та далеко за її межами. Сам Бог велів тутешнім людям любити свою землю та користуватися її багатствами, але ця публікація – не замальовка про Світязь або історія про якийсь «Клуб юних натуралістів». Справа значно серйозніша.

Так вже повелося, що більшість чоловіків любить вудити рибу та полювати. Для когось це хобі, для інших – заробіток. Не дарма кажуть, що гуртом і батька легше бити, а ще краще – гуртуватися за інтересами. Тож не дивно, що значна частина шацьких чоловіків була членами Українського товариства мисливців та рибалок. У 2012 році серед народу поповзли чутки нібито громадська організація припинить свою діяльність, тож шачани знаходять альтернативу і засновують громадську організацію «Шацьке товариство мисливців та рибалок». Протокол про створення організації датується 15жовтня 2012 року. Друзі і хороші знайомі об’єдналися у такий собі клуб за інтересами, а далі щось пішло не так…

Благими намірами дорога… в суд

Громадська організація «Шацьке районне товариство мисливців і рибалок» розпочинає свою діяльність у жовтні 2012 року. Її засновниками стають Владислав Герасимук, Анатолій Герасимук та Сергій Цвид. Навколо них гуртуються друзі та однодумці. Загальними зборами Громадської організації затверджується статут. Керівником товариства обирають Анатолія Герасимука, Владислава Герасимука – його заступником, а Сергія Цвида – секретарем.

На тих же зборах головою ревізійної комісії призначають Олександра Наумича. Йому видають печатку та повний карт-бланш у доступі до документів. Без лихих думок товариші довіряють «ревізору» подати документи на реєстрацію до Шацького районного управління юстиції. В цей момент і трапилася «точка неповернення»: після процедури реєстрації оригінали установчих документів та печатка залишаються в Наумича. З цього часу починається незрозуміла «катавасія»:протоколи заднім числом, прийняття нових членів організації, усунення попереднього керівництва і як логічний наслідок – судові позови.

Щоправда, не все відразу. Місяцем пізніше, 23 листопада 2012 року до участі в Громадській організації приймають Віктора Цвида, Анатолія Балюка, Федора Заяця, Богдана Заяця та Анатолія  Оксентюка. Після того – затишшя перед бурею. Мотаємо плівку на декілька років вперед. До кінця 2015 року мисливці та рибалки спокійно займаються своїм промислом і не підозрюють, що назріває «інтервенція» у їхню організацію. Наумич здійснює низку заходів, які де-факто є рейдерським захопленням товариства через державну реєстраційну службу.

Для цього він проводить ряд зборів та нашвидкуруч, інколи бездумно і безграмотно, штампує протоколи та інші документи. 19 березня 2016 року «інтервенти» створюють свій організаційний комітет громадської організації, проводять його засідання та скликають загальні збори ГО «Шацьке РТМР». Для людини, яка має необхідні документи та вільно володіє печаткою товариства це не становить жодних труднощів.

Фактично, лише через 2 тижні після цього, 2 квітня 2016, року Наумич та його однодумці: Кузько, Капустін, Цевух, Черняк, Кашик вирішують призначити себе членами громадської організації з 2013 року. «Ініціативна група» також приймає нових членів та призначає нове керівництво. Засновників, попередніх керівників та інших «неугодних» поспіхом виключають з членів організації.

Потім Наумич і Ко взяли чи то піврічний тайм-аут, чи час на роздуми. 8 жовтня 2016 року вони проводять Загальні збори, на яких обирають нове керівництво, приймають рішення про зміну місцезнаходження, внесення змін до установчих документів громадської організації. До тих самих документів, які Наумич вже «візував» як голова ревізійної комісії. В них замінюють ключові положення – переписують місцезнаходження, змінюють керівника, заступника та секретаря. Документ поспіхом подають до луцького ЦНАПу. Спеціалісти департаменту центру, розуміючи, що документ – ніщо інше, як «фількина грамота», відмовляються його реєструвати.

Спроба «безшумно» захопити керівництво «Шацьким РТМР» через реєстраційну службу луцького ЦНАПУ, де спеціалісти вже мають досвід подібних «лохотронів» виявилася невдалою. Остання надія «інтервентів» – будь-якою ціною отримати підтримку від Феміди. І, здається, вони її отримали…

«Команда Наумича» звертається до Шацького районного суду, позов до свого розгляду прийняла суддя Шацького районного суду Жевнєрова Н.В. В своєму позові Олександр Наумич просить визнати недійсними усі рішення Загальних зборів ГО «Шацьке РТМР» за період з листопада 2012 року по січень 2017 року та скасувати всі реєстраційні дії за цей період.

Очевидно, зрозумівши прогалини у своїй правовій позиції, «Наумич і Ко» вирішили її підсилити, подавши до Шацького районного суду два протоколи Загальних зборів громадської організації від 22 грудня 2013 року та 31 травня 2014 року, на яких начебто були прийняті рішення про прийняття Наумича О.П. і компанію в члени даної громадської організації, уповноважено Наумича О.П. на вчинення всіх дій від імені ГО «Шацьке РТМР» та прийнято ряд інших неоднозначних рішень.

Однак рішення Загальних зборів ГО «Шацьке РТМР», які начебто були прийняті і оформлені протоколами від 22 грудня 2013 року та 31 травня 2014 року оскаржені учасниками ГО «Шацьке РТРМ» шляхом подання до Шацького районного суду відповідного позову, який прийняла до свого розгляду вже знайома нам суддя Жевнєрова Н.В.

Водночас, керівник ГО «Шацьке РТМР» Герасимук А.Н. подав до Шацького районного суду клопотання про зупинення розгляду справи, порушеної за позовом «Наумича і Ко» до розгляду пов’язаної справи, якою оспорюється членство «Наумича і Ко» в громадській організації. Тобто, якщо протоколи від 22 грудня 2013 року та 31 травня 2014 року згодом будуть визнані судом незаконними, то і у задоволенні позову Наумича і Ко буде відмовлено з дуже великою вірогідністю.

Сподіватися не верховенство права і справедливий вердикт Феміди в такій ситуації – рішення логічне. Очевидно, що надіялися на це і представники громадської організації. Однак, зі слів представника ГО «Шацьке РТМР» Гончара О.М.,очікуване верховенство права і неупередженість суду,виявилось справою примарною.

Суддя Жевнєрова Н.В. ухвалою від 05 квітня 2017 року відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, мотивуючи це тим, що оскаржені протоколи Загальних зборів ГО «Шацьке РТМР» від 22 грудня 2017 року та 31 травня 2014 року стосуються лише двох із семи позивачів, що прямо суперечить самим текстам вищевказаних протоколів, ряду інших документів наявних в матеріалах справи!!! та на переконання представника ГО «Шацьке РТМР» Гончара О.М., елементарним правилам логіки і здоровому глузду, взагалі.

І тут треба внести дуже суттєве і дещо пікантне уточнення: адвокатом позивачів, Наумича О.П. є Оксана Москалюк, яка,зі слів учасників даного судового процесу, – начебто подруга судді Наталії Жевнєрової, яка і розглядає позов Наумича і Ко.

Не менш суттєвою обставиною в даній судовій справі є і той факт, що позивачі Наумич О.П., Черняк В.М. і Кашик А.В. – діючі працівники Волинської митниці, а позивачі Кузько С.І. та Капустін А.Г. були працівниками Любомльської прокуратури та Волинської митниці відповідно. Хоча всім давно відомо, що посадова особа не може за сумісництвом керувати прибутковою організацією. Сподіваємось, що цим питанням зацікавляться відповідні контролюючі органи.

В одні ворота

Аби розібратися в ситуації, до Шацька вирушає наш кореспондент. Він стає учасником одного з судових засідань, попередньо не знаючи жодну зі сторін, представлених у залі. Все розпочалося спокійно: ні позивачі, ні відповідачі не заперечували проти фотофіксації засідання. «Зелене світло» для роботи медійнику дала і суддя Жевнєрова.

Далі цікавіше. Правозахисник і представник інтересів ГО «Шацьке товариство мисливців та рибалок» Олег Гончар вказує головуючій на «дружнє суддівство». Він двічі подає клопотання про відвід судді. І двічі безрезультативно.

Відповідач та треті особи вказують судді на те, що вона відверто «симпатизує» стороні позивачів і надає під час розгляду справи в залі судового засідання консультації позивачам. І тут на авансцену виходить дует Кузько-Наумич. Перший постійно акцентує увагу суду на «нахабну поведінку» правозахисника Гончара. Наумич пішов ще далі. Після фактично, години судового засідання позивач користується правом на репліку і з трибуни ронить незрозумілий спіч про продажність ЗМІ і викривлення ними інформації. При цьому суд не звертає увагу Наумичана те, що той говорить зовсім не по суті справи. «Ревізор» звертається до нашого журналіста, намагаючись на того вчиняти психологічний тиск.

Гончар Олег пробує вкотре повернути справу у правове русло та телефонує у поліцію, повідомляє про вчинення суддею Жевнєровою Н.В. злочину, що полягає у винесенні завідомо неправосудних рішень та просить прислати оперативну групу. Через півгодини до міськрайонного суду приїжджають слідчі і відповідачі виходять для того, аби написати заяву. 

На суді залишаються «всі свої» і засідання продовжується. У підсумку, у засіданні оголошується перерва до 3 травня.

З початку заснування громадської організації «Шацьке районне товариство мисливців та рибалок» її діяльність відбувалася виважено, аж поки громадська організація не набула корпоративних прав на Товариство з обмеженою відповідальністю «Шацьке мисливське господарство», яке в активі має укладений з Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства договір користування мисливськими угіддями на території Шацького району площею6978 гектарів. З цього моменту «інтервенти» і вирішили будь-якою ціною захопити владу у громадській організації, а разом з тим – і право на користування мисливськими угіддями площею 6978 гектарів.

Наумич і Ко намагаються обвести навколо пальця луцький ЦНАП, а коли це не вдається – подаються до суду. Вони подають позовну заяву, де просять визнати протиправними зміни в реєстрі і скасувати реєстраційні дії. На підтвердження членства в організації надають суду квитки «власного виробництва» і реєстр сплати членських внесків. До них додають «фейковий» протокол загальних зборів про створення громадської організації. Всі ці документи без жодного докору совісті підписує Наумич.

На суді правозахисник Гончар без результативно звертає увагу на очевидні речі – документи сфальсифіковані. Він наголошує,що єдиним документом,який підтверджує членство «команди Наумича» в громадській організації є рішення загальних зборів про прийняття їх до товариства. Гончар просить суддю витребувати оригінали документів, які позивачі подали до позовної заяви і рішення про прийняття «інтервентів» до ГО. Суд прогнозовано закриває очі на аргументи відповідачів і призначає справу до розгляду.

Наумич із друзями приносять до суду два «лівих» протоколи, створених ними ж. За першим, датованим 2013 роком, їх прийняли до членів громадської організації. Другий, створений на рік пізніше, засвідчує виключення з товариства засновників та інших легітимних членів організації.

Відповідачі беруться оскаржувати «фейкові» протоколи, адже всі інші документи – похідні від них. Більше того, суддю просять приєднати розгляд питання про достовірність документів, наданих Наумичем, до основної справи. Аргументація відповідачів зрозуміла: якшо документи не достовірні, то позивачі не є членами організації і не можуть звертатися до суду. Однак суддя відмовляє відповідачам у клопотанні.

Більше того, суд, фактично, не бере до уваги ні реєстраційні відомості про засновників, ні лист Головного територіального управління юстиції про те, що засновниками є тріо «Герасимук-Цвид-Герасимук». Ігнорується і заява про реєстрацію юридичної особи.

Суть справи зрозуміла і на хлопський розум. Наумич за допомогою поплічників вирішує дорватися до ласого шматка, яким, без сумніву, є товариство, що володіє правами на мисливські угіддя. При цьому братія «інтервентів» не нехтує жодними засобами. Не зупиняє їх і вето від луцького ЦНАПу. Ця історія нагадує момент із фільму Гайдая. Всі розуміють, що Наумич – «цар» несправжній, і придворні – самозванці. Бракує лише одного – офіційного визнання, із характерним звуком дерев’яного молотка по столі.

Як би там не було, але якщо суддя Жевнєрова продовжить «судити» в одні ворота, то справедливості в цій справі не бувати, а рішення можна буде спрогнозувати наперед. Відповідачі вже продемонстрували жінці у мантії «жовту картку». Чи допоможе це відновити справедливість і не допустити рейдерського захоплення громадської організації «Шацьке районне товариство мисливців і рибалок», стане відомо вже невдовзі. Продовження суду заплановане на 3 травня. Сподіваємось, що «голос розуму» і верховенство права таки переможе. Час покаже…

P.S. Ми будемо слідкувати за подальшими подіями, і вже в наступній статті допоможемо Генеральному Прокурору України та викладемо наше власне розслідування, щодо статків та декларування майна діючих митників Наумича О.П., Черняка В.М. і Кашика А.В. та встановимо, де вони більше заробляють, чи на митниці, чи в прибутковій громадській організації.

Джерело: Волинська правда.