Парафіяни із села Положево приклалися до Нерукотворного образу Ісуса Христа

24 Лютого 2017, 22:00
3533

Парафіяни церкви Преображення Господнього УГКЦ села Положево здійснили паломницьку поїздку до святих місць.

Своїми враженнями від побаченого вони діляться на сторінках видання Район.Шацьк.

12 лютого на Тернопільщину привезли чудотворну ікону Лику Христового із Захристії Папи Римського. З 12 по 15 лютого ікона перебувала у Марійському духовному центрі, а з 16 по 22 лютого її для почитання виставили у соборі Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі.


 

Нерукотворний образ Ісуса Христа – це особлива ікона Спасителя, зображена в чудесний спосіб нелюдською рукою. Науковці розглядають його як одне із найдавніших зображень лику Христа, які дійшли до наших днів. Він відомий також як Спас Нерукотворний, Святий Лик, Зображення з Едесси або Мандиліон, що у перекладі означає «обрус». Історія нерукотворного образу оповита багатьма переказами.

Один з них розповідає, що праведна Вероніка обтерла обличчя Христа під час хресної дороги і на полотні залишився образ. Інша вказує на історію зцілення едесського царя Авгара ликом Спасителя, зображеного в чудесний спосіб на полотні, яким Христос обтер своє обличчя. Реліквія є найстарішим зображенням обличчя Ісуса Христа.


 

Едесський король у VII ст. наказав закрити і замурувати реліквію, щоб її не втратити. Згодом під час реставрацій її віднайшли. Мандиліон потрапив до Риму з Едесси. У Римі у 1870 році Блаженний Папа Пій ІХ наказав перевезти її до Ватикану, оскільки на той момент італійський полководець Гарібальді вже нападав на Рим. Сьогодні цей Нерукотворний образ Господній як неоціненний скарб християнської традиції зберігається у Папській Захристії Секстинської Капелли. Щороку він виставляється для почитання після Вечірні у 5-ту неділю Великого посту в базиліці Святого апостола Петра, на балконі над монументальною статуєю святої Вероніки, яка тримає в руках хустину, на якій відбите Христове обличчя.

Помолитися біля ікони мали змогу і парафіяни церкви Преображення Господнього з села Положево. 18 лютого 12 парафіян на чолі з отцем Богданом Іващуком вирушили до Тернополя. На місці паломників не злякала ні кількатисячна черга, ні волога погода.


 

Простоявши в черзі близько 5 годин, віряни мали змогу помолитися за своє сокровенне, мир та спокій в Україні. Кожен, хто доторкнувся до образу, вийшов з храму у піднесеному настрої, ніхто не нарікав на втому та погане самопочуття. Паломники мали змогу придбати собі іконки, оливу та написати записки за здоров’я.

Після прикладання до Нерукотворного образу Ісуса Христа паломники вирушили до Марійського (присвяченого Пресвятій Богородиці) духовного центру у Зарваниці. Цей центр є однією з найвизначніших католицьких святинь світу і найбільшою святинею Української Греко-Католицької Церкви. Із усіх святих куточків України Зарваниця збирає щороку найбільше прочан, кількість яких іноді сягала й двох мільйонів паломників.


 

За давнім переданням, Зарваницька святиня бере свій початок із чуда явлення Пресвятої Богородиці та її ікони монаху Києво-Печерської Лаври. Сталося це в 1240 році, коли, рятуючись від навали орди хана Батия, який спопелив Київ, інок-християнин втік на галицько-подільські землі, звідки був родом. Знесилений багатомісячними скитаннями, вкритий кривавими ранами, ледве живий, чернець заснув, зморений сном, у якому раптом йому з’явилася Пресвята Діва Марія, яка простягла нещасному свій рятівний омофор. Прокинувшись, чернець побачив перед собою чудотворний образ Божої Матері з Дитятком Ісусом на руках, що височів над джерелом. Обмивши рани водою з джерела, він із подивом побачив, що вони загоїлись. Вдячно поклонившись Богові за чудесний порятунок, монах збудував каплицю, в якій молився перед явленою іконою, та невеличку печеру для себе, і з того часу Зарваниця стала місцем паломництва й чернечого подвигу. Із давніх-давен молитва перед чудотворним образом у Зарваниці та споживання води з чудотворного місцевого джерела приносила зцілення від багатьох недугів. На території центру є три храми, каплиці, співоче поле та дзвіниця. Тут також споруджено Хресну дорогу, якою пройшли прочани з Положева, присвятивши її миру в Україні.


 

Після годинної екскурсії Зарваницею паломники омили лиця водою з чудотворного джерела та підбадьорилися для подальшої подорожі. А кінцевим пунктом подорожі став Бучацький монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього, а також історико-філософський ліцей імені св. Йосафата. Всі повернулися додому у піднесеному настрої та з надзвичайними емоціями від побаченого.


 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39