Шацьк: ветеран Другої світової відзначив 91-й рік народження

20 Жовтня 2016, 15:00

2176

Літа не є для нього тягарем. Вони – це досвід, невичерпна життєва мудрість. Це тисячі добрих справ і сумлінна праця протяжністю в 53 роки. Це діти, внуки і правнуки, якими пишається. А ще в житті шачанина Степана Андрійовича Королюка була війна, яка чорним плугом пройшлася по його життєвій ниві, залишивши в серці невигойну рану-борозну, в руках – осколки від снарядів, у пам’яті – тяжкі спогади.

18 жовтня ветеран Другої світової відзначив 91-й рік народження.

22 червня 1941 року запам’яталося не лише йому, 16-річному юнаку, а й усім жителям с. Кам’янка Шацького району, де Степан Андрійович народився. Село розміщене за 12 км від кордону з Білоруссю, тому звуки пострілів і вибухів чути було з самого ранку. Мама Степана Андрійовича вслухалася в них і дивувалася, чому серед ясного неба гримить грім, а дощу все нема і нема. О 9-й годині сільськими вуличками вже їхали танки, машини і мотоцикли з загарбниками. Сумнівів більше не було: починалася війна.

1944-го 18-річного Степана призвали до лав армії. З пересильного пункту в м. Рожище він потрапив у Польщу в запасний полк. Наближаючись до лінії фронту, воєнний підрозділ втратив немало солдат. Як наймолодшого з усіх бійців Степана Королюка під кулі не кинули, а залишили працювати в штабі. Пізніше направили в полкову розвідку: вночі разом із солдатами полювали на німецьких «язиків», вдень спостерігали за поведінкою німців у траншеях. Коли фашисти врешті-решт відступили, а лінія фронту наблизилася до кордону Польщі з Чехословаччиною, Степан Андрійович отримав наказ, виконання якого змінило все його життя. Розвідників, які вкотре захопили в полон німецького «язика», помітили фашисти.

Після ворожого обстрілу четверо побратимів загинуло, а Степан Королюк отримав тяжке поранення обох рук. Лікувався в госпіталях Чехословаччини, Польщі. Звідти санітарним поїздом його переправили до Львова, а згодом у Баку. Операція і довготривале лікування не дозволяли солдату повернутися на фронт. Звістку про Перемогу Степан Андрійович зустрів у госпіталі Азербайджану.

В мирний час почала писатися нова сторінка життя ветерана.

-Ставши на облік у військкоматі, я отримав пропозицію роботи в Шацькому районному фінансовому відділі, на посаді інспектора з бюджету. Зі специфікою діяльності був обізнаний, бо свого часу закінчив бухгалтерські курси, згодом удосконалив професійні навики в Львівському фінансово-банківському технікумі. У 1963 році в районі почали створюватися Шацький лісний технікум та Шацьке учбово-досвідне лісове господарство, де я обійняв посаду головного бухгалтера. Цій роботі я присвятив 27 років свого життя, - розповів іменинник.

Після виходу на пенсію трудова діяльність не припинилася. Степан Королюк, який мав велике бажання працювати на благо людей, очолив Шацьку районну організацію інвалідів. Так самовіддано робив добро, допомагав матеріально і покращував умови життя людей з обмеженими можливостями, що до 65-річчя Великої Перемоги Шацьку районну організацію інвалідів було визнано кращою на всеукраїнському рівні. А Степана Андрійовича нагороджено медаллю Союзу організацій інвалідів України.

У свої поважні літа ветеран веде активний і здоровий спосіб життя, харчується винятково корисними для організму продуктами. До того ж він є великим знавцем лікарських трав: самотужки їх заготовляє, сам лікується цілющими чаями й настоянками і допомагає іншим.