Віктор Турич: "Знаю кожну стежину у лісах краю"

Кожного року у третю неділю вересня професійне свято відзначають працівники лісового господарства, лісової, деревообробної промисловості України. Люди, які оберігають наші ліси, віддані своїй професії.

Прикладом цього є Віктор Турич, лісничий Світязького лісництва, який майже 40 років життя віддав на благо лісової галузі на території Шацького національного природного парку.

Про лісівника з чималим досвідом пише в інтернет-виданні Кордон Мар'яна Грабовська.

Народився Віктор Михайлович у селі Острів’я Шацького району. Закінчивши місцеву школу, пішов здобувати освіту працівника лісу у Шацький лісний тоді ще технікум. По завершенню навчання ніс службу в армії два роки. З них –  вісім місяців був учасником бойових дій у Єгипті, тобто Віктор Турич – воїн-інтернаціоналіст.

Після служби повернувся у рідний край. Спочатку працював у Шацькому держлісгоспі, а потім ще п’ять років стаціонарно навчався у Львівському лісотехнічному університеті. Після успішного закінчення університету працював у Ростанському лісництві майстром лісу, і після цього його направили працювати лісничим у Світязьке лісництво, де він працює й донині. Тобто обіймає цю посаду Віктор Турич з далекого 1978 року.

Віктор Михайлович зізнався, що має декілька нагород. У Єгипті після війни отримав медаль «Воинского долга ІІ степени» з чистого срібла від Мухаммада Анвара ас-Садата – тодішнього президента Єгипту. За великі заслуги та розвиток лісової галузі Віктор Турич нагороджений іменним годинником Верховної Ради та Почесною грамотою Міністерства лісового господарства України.

Чи не шкодуєте Ви про свій вибір професії на все життя?

Я думаю, що шкодувати нема чого, бо я з дитинства люблю ліс. Закінчивши технікум, я пішов працювати за професією. І після служби в армії теж. Крім того, зараз любуюсь тими лісами, які я разом із працівниками лісництва садили у кінці 70-х років. Зараз там люди гриби та ягоди збирають. Для мене це неабияк приємно.

Чи не хочете покидати свою професію та йти на відпочинок?

З одного боку, я розумію, що треба. А з іншого – шкода… Рано чи пізно треба йти, але поки є можливість працювати, то працюю. Стараємось виконувати усі накази та плани, адже територія Шацького національного парку має площу немалу і лісів на території багато. Знаю кожну стежину у лісах краю.

То у лісі не заблудитесь?

Куди там! (сміється) 

Що можете цікавого пригадати? Вам, напевно, до зустрічей із жителями лісу не звикати?

Дикого кабана чи лося зустріти у наших лісах не так важко. Буває й таке, що пробігає сімейство кабанів поруч, майже біля тебе. У минулому році разом з працівниками парку оглядали вільхові насадження, щоб переконатись, чи підлягають вони рубці чи ні. Тільки приїхали до лісу, як тут кабанів зо п’ять пробігли майже впритул до нас – то ледь одного чоловіка не звалили з ніг(сміється). На жаль, є недобросовісні люди, які ставлять капкани для тварин. І, оглядаючи території, лісівники неодноразово знаходили ті самі петлі для диких кабанів. То ми їх знімаємо.

То Ви ще й ніби за живністю у лісі дивитесь?

Так. Адже Шацький парк – це природоохоронна зона. У мене теж, до речі, є мисливський квиток. Але я закинув знаєте куди? У далекий ящик. І забув про нього. Під час сезону полювання ми чергуємо та спостерігаємо, щоб не було браконьєрства.

То все ж, який обсяг роботи виконуєте?

Насаджуємо території молодняком, робимо новорічні плантації, проводимо рубки різного характеру. Але найбільше роботи виконуємо під час літнього сезону відпочинку, адже у цей час дуже багато туристів. У наметовому містечку, наприклад, чергує лісова охорона – по два працівники кожного дня. Вони беруть плату за намети та автомобілі. За вилучені кошти наймаємо працівників прибирати територію. Роботи вистачає, аби були сили.

На Вашу думку, позитив Вашої роботи полягає у чому?

Насправді, дуже люблю ліс. То, мабуть, найбільш приємно за все. Бо вважаю, що кожен повинен любити свою роботу і виконувати її на совість. Крім того, я очолюю колектив Світязького лісництва, тому, звісно, працювати з професіоналами своєї справи для мене приємно.

За допомогою чого визначаєте, який ліс уже можна чи треба віддавати під зруб?

Є певні види рубок, відповідно до яких і зрубуються дерева. Наприклад, освітлення – зрубуємо переважно сосни віком від 1 до 10 років. А ще ж соснові ліси можуть заглушити берези, якщо їх вчасно не прибрати. Для дерев віком від 10 до 20 років робимо прочистки, від 20 до 40 – прорідження, від 40 до 70 – прохідні рубки. Крім того, стараємось забезпечувати усі соціальні обєкти (школи, садочки, ФАПи, сільські ради) та місцевих жителів дровами, бо ж край не газифікований.

А як визначити вік дерева?

Дуже просто. Як зрізати дерево, центральне кільце по діаметрі – це вже дереву три роки, а потім починаємо рахувати інші кільця. Одне кільце – рік. От скільки буде – такий і вік!

Розмова із лісничим Віктором Туричем була досить цікавою та захопливою. До того ж, з першого погляду видно, що це – людина віддана своїй роботі та живе нею. Ця справа досить відповідальна, проте Віктор Михайлович не втрачає оптимізму, а, навпаки, говорить, що варто надалі прагнути кращого, вищого та більшого.