Марія Повх: «Свою першу медаль я завоювала в Шацьку»

11 Вересня 2016, 09:00

3653

Відома волинська веслувальниця, учасниця Олімпіади в Ріо-де-Жанейро Марія Повх нині відпочиває від напружених олімпійських буднів. Долі секунди (0,3) не вистачило спортсменці, щоб прийти до фінішу третьою і отримати бронзову медаль першої у її житті Олімпіади.

Утім, Марія не втрачає віри в те, що головні її перемоги в спорті і в житті – попереду. Про відпочинок, плани на найближчі роки та свою першу медаль, яку отримала в Шацьку, спортсменка розповіла інтернет-виданню Район. Шацьк.

-Маріє, як ви відпочиваєте після Олімпіади?

-Найкращий відпочинок для мене – бути в колі своєї сім’ї. Особливо гостро відчула зв'язок з родиною, коли повернулася з Олімпіади в Ріо. Рідні люди – це мій надійний тил. Щодо відпочинку, то я дуже люблю Шацьк, і от зараз ми з чоловіком приїхали сюди, щоб зустрітися з друзями, покупатися в Світязі і насолодитися спокоєм і тишею природи. Я побувала в багатьох країнах світу, проте наш волинський край ціную і люблю найбільше.

-За вашими стартами в Ріо-де-Жанейро спостерігали багато волинян, в тому числі і жителів Шацька, де вас знають як людину і як спортсменку. Чи відчували ви підтримку вболівальників?

-Звичайно, це в спорті дуже важливо. За мене вболівала велика кількість людей. Найперше, це моя сім’я, друзі, знайомі, тренери, колеги, спонсори – словом, уся наша волинська команда. Дуже потужною була підтримка простих людей. Не знайомі зі мною особисто, вони знаходили способи, щоб сказати мені теплі і щирі слова. Коли я стояла на старті, то найперше переживала за те, щоб не підвести всіх цих дорогих для мене людей, знайомих і незнайомих.

-Як починалася ваша кар’єра професійної веслувальниці?

-З дитинства я впевнено почувала себе у човні. Моїми першими змаганнями був Меморіал пам’яті веслувальниці Галини Зуб, який щорічно проводиться в Шацьку в пам'ять про відому спортсменку. На озері Велике Чорне я не лише вперше відчула, що таке жага до перемоги, а й здобула свою першу золоту медаль. Ця веслувальна база дуже дорога для мене. Сюди я приїжджала на змагання, тут неодноразово проводилися навчально-тренувальні збори. Відтоді минуло понад 10 років, проте, буваючи тут, я й досі ностальгую за тим часом. Знаю, що веслування в Шацьку живе і розвивається. Юним вихованцям, які тут займаються, хочу побажати успіхів і перемог.

-Чи допомагає вам спорт у житті?

-Свого часу я постала перед непростим життєвим вибором. В дитинстві я відвідувала музичну школу, грала на скрипці і фортепіано. Та одного разу прийшла до річки і захотіла випробувати свої сили в байдарці. Мені сподобалося, з тих пір веслування стало частиною мого життя. Про цей вибір я жодного разу не пошкодувала. Спорт загартував мій характер, зробив сильною, витривалою, дисциплінованою, навчив постійно працювати над собою, вдосконалюватися і досягати поставлених цілей. Якщо ти не будеш цілеспрямованою і впертою, твоє місце займуть сильніші. Окрім того, що професійно займаюся спортом, я здобуваю вже другу вищу освіту – в Академії рекреаційних технологій.

-Що є в ваших планах після того, як відпочинете?

-Я була дуже близька до своєї головної спортивної цілі – олімпійської медалі, проте поки що не досягнула її. Хоч уже сама участь в Олімпіаді, де змагаються найсильніші, найдостойніші люди планети – надзвичайно важлива подія в моєму житті.

У найближчій перспективі я планую стати мамою. А згодом - розпочати підготовку до літніх Олімпійських ігор у столиці Японії Токіо, які відбудуться у 2020 році. Надіюся, буде сформована достойна команда, і ми покажемо світові, на що здатна Україна!

- Удачі вам!