У Шацькому районі - поки що 8 безпечних пляжів
-
-
>
-
>
-
>
1772
Джерело: svitjaz.com.ua
В області визначили 42 місця масового відпочинку населення на воді. Зовсім відсутні такі місця у Володимир-Волинському, Горохівському, Іваничівському, Локачинському та Рожищенському районах, – зауважує начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Держпродспоживслужби у Волинській області Людмила Панасюк.
Наразі погоджено 18 санітарних паспортів: по одному – в Камінь-Каширському, Ковельському, Луцькому, Маневицькому, Любомльському і Старовижівському районах, у містах Луцьку та Нововолинську, два – в Ківерцівському районі, вісім – у Шацькому (на три бази відпочинку може бути один пляж). Ще шість пляжів на Шацьких озерах надали результати лабораторних досліджень, нині вони – на погодженні - йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини від 7 липня (№23).
- Ті структури, на балансі яких перебувають водойми, мають звернутися в лабораторний центр і замовити дослідження води акваторії пляжу, питної води й піску на яйцеглист. Також мають бути виконані гігієнічні вимоги до зон рекреації водних об’єктів, тобто благоустрій. Щоб було пляжне обладнання, сміттєзбірники, надвірні вбиральні, питне водопостачання, вивішений режим роботи. Паспорт погодження пляжу видає комісія після перевірки всіма службами. - пояснює начальник санітарно-епідеміологічного відділу Леся Шведик.
Зі слів спеціалістів, найчастіше виявляють перевищення вмісту бактерій групи кишкової палички (фекальне забруднення), цвітіння води. Якщо проби води не відповідають нормам за мікробіологічними показниками кілька разів, то треба встановити джерело забруднення й усувати причину. Та передусім – встановити знаки, що купання заборонено. Організувати роботу з очищення й благоустрою водойми має власник або утримувач пляжу (міська, сільська чи селищна рада, приватний власник, орендар). Ковельській міськраді запропонували створити епідеміологічну комісію із включенням усіх зацікавлених служб, аби з’ясувати, чому Турія стала непридатною для купання.
– Пляжі – не ті об’єкти, що підлягають регулярному контролю, – додає Леся Шведик. – Якщо місцева влада хоче облаштувати пляж для людей, то звертається у перевіряючі служби, оформляє санітарний паспорт. Якщо ж такий паспорт на водному об’єкті відсутній, то по нього або не зверталися, або перевіряльники відмовили у погодженні через відсутність лабораторних досліджень чи потребу їх повторного проведення.
Наші реалії такі, що ледве не кожна калюжа, більш-менш схожа на водойму, автоматично стає місцем, де можна освіжитися. А в сусідній Польщі, до речі, ніхто не полізе в заміський ставок, якщо на ньому нема рятувального й медичного постів, якщо встановлено заборонні знаки. Знайомий із Лодзі, де проживає 600 тисяч населення, розповідає, що в місті є шість платних місць для купання. Це відкриті басейни площею 40 на 20 метрів, день відпочинку тут коштує 10 злотих. У довколишніх селах є природні водойми, та ні городяни, ні селяни там не купаються. Бо є заборонні таблички, й такі місцини перевіряє поліція. Ні, біля ставка не стоїть поліцай. Та поляків стримує самоконтроль: нема офіційного дозволу – нема «дикого» відпочинку.
